Дорошенки — український козацько-старшинський рід. Отримав шляхетство Королівства Польського.
Коротка інформація Держава ...
Закрити
Відомо, що представники роду Дорошенків пізніше осіли на хуторі поблизу Києва.
- Михайло Дорошенко
- Дорофій, 1650 року пройшов процес нобілітації на Сеймі Речі Посполитої[1]
- Андрій
- Іван — сосницький сотник[2]
- Василь, волинський сотник
- Яків
- Семен, колезький реєстратор
- Петро, засідатель Остерського повітового суду Чернігівської губернії
- Ілля Петрович (1827—1881) — інспектор народних училищ Чернігівщини
- Опанас
- Олександр (1820—1881), статський радник, чиновник департаменту поліції у Санкт-Петербурзі
- Микола (1857—1898), російськомовний поет, видавав рукописний журнал «Правдивое слово».
- Олександр (пом. 1883), революціонер, політв'язень.
- Петро
- Григорій
- Антоній, ігумен Чигиринського монастиря
- Степан
- Федіра
- NN, донька
- Никон
- Григорій
- Василь — засновник хутора Дорошенкового біля Глухова — важливого родинного осередку, в якому зростало й виховувалося кілька поколінь роду XVIII — початку XX ст.
- Дорофій
- Лук'ян, значковий товариш
- Горпина Дорофієва (пом. 1782)
- Михайло Васильович Климченко-Дорошенко
- Степан
- Яків Степанович (1807—1893), землевласник. Був освічений, мав багатий архів і бібліотеку з великою кількістю українських видань.
- Василь (1843—1918), «хлопоман», судовий слідчий Ніжинського окружного суду.
- Микола (1881—1926) — більшовик.
- Григорій (1846—1910), учений-механік та землевласник.
- Іван (1848—1914), працював ветеринаром у Вільні.
- Дмитро (1882—1951) — видатний український історик.
- Петро (1857—1919) — лікар, державний і громадський діяч, історик-аматор.
- Яків, янпільський сотник (1689 р.)
- Гнат Якович, ніжинський полковник (наказний), був досить близьким до гетьмана Скоропадського (генеральний осавул)[2]
- В. Андрєєв, А. Руденко. Рід Дорошенків… С. 41.