Жирновськ

Жирновськ — місто (з 1958) у Волгоградській області Росії, адміністративний центр Жирновського району й Жирновського міського поселення.

Жирновськ рос. Жирновск
герб прапор
Основні дані
50°59′ пн. ш. 44°46′ сх. д.
Країна	Росія[1]
Адмінодиниця	Q19397198?[1]
Столиця для	Q19397198?[1] і Жирновський район[1]
Засновано	18 століття
Площа	27 км²
Населення	15 555 осіб (2021)[2]
Висота НРМ	120 м
Телефонний код	84454
Часовий пояс	UTC+4 і UTC+3
GeoNames	462984
ЗКАТО	18212501000
ЗКТМО	18612101001
Поштові індекси	403790–403793
Міська влада
Вебсайт	admzhirn.ru
Мапа
Жирновськ у Вікісховищі

Населення — 15872 особи (2017 рік).^[3]

Географія

Найпівнічніше місто Волгоградської області. Розташовано у південній частині Приволзької височини на обох берегах річки Медведиця (сточище Дону), за 27 км на північ від залізничної станції Меведиця, в 320 км на північ від Волгограда, недалеко від кордону з Саратовською областю.

Історія

Точна дата заснування не встановлено. Ймовірно село Жирне засноване в середині XVIII сторіччя. Першими поселенцями була мордва й біглі росіяни з Сербського повіту, у якому розташовувалися маєтки князя Куракіна. Перші хати будувалися зі східної сторони Жирного озера. Пізніше поселенці порахували більш зручним місцем для господарської діяльності та мешкання місцевість у 5 км на північ річкою Медведиця. Село належало до Нижньо-Добринської волості Камишинському повіту Саратовської губернії^[4].

На 1862 рік у селі налічувалося 235 дворів, у яких мешкало 1518 осіб (748 чоловіків й 770 жінок). Тоді всі мешканці вважали себе великоросами, православного віросповідання, а частина з них старообрядницького спрямування. В селі були одна церква, кошара й один млин^[4].

З 1935 року село Жирне входило до складу Лемешкинського району Сталінградського краю (згодом Сталінградської області)^[5]. У роки колективізації організований колгосп "Комсомолець". Колгосп був малоприбутковим. У 1930-ті населення села скоротилося^[4].

Новим поштовхом у розвитку Жирного стало відкриття нафтового родовища. У 1949 році на околиці села пробурена перша нафтова свердловина^[4]. У 1950 році село Жирне й Жирновська сільрада включені до складу Медведицького району. У 1950 році село Жирне перетворено на робітниче селище Жирновський. У тому ж році у межі робітничого селища Жирновський були включені село Куракіно та селище Нафтовиків. У 1958 році робітниче селище Жирновське стало містом районного підпорядкування з найменування Жирновськ. У 1959 році центр Медведицького району з робітничого селища Линьово перенесено до місто Жирновськ, а район перейменовано на Жирновський^[6]

Населення

Динаміка чисельності населення за роками:

Рік	Населення, осіб
1862	1518
1886	1667
1890	1853
1897	1807
1911	1811
1935	1499
1937	1245
1938	1093
1959	9852
1970	14656
1979	15681
1989	16792
1998	19200
2000	19100
2010	16872
2017	15872

1897[7]	1911[8]
1807	1811

Чисельність населення

1862[9]	1886[9]	1890[9]	1935[9]	1937[9]	1938[9]	1959[10]
1518	↗1667	↗1853	↘1499	↘1245	↘1093	↗9852
1970[11]	1979[12]	1989[13]	1996[14]	1998[14]	2000[14]	2001[14]
↗14 656	↗15 681	↗16 792	↗19 000	↗19 200	↘19 100	↘19 000
2002[15]	2005[14]	2006[14]	2007[14]	2008[16]	2009[17]	2010[18]
↘17 751	↘17 200	↘16 900	↘16 700	↘16 500	↘16 281	↗16 872
2011[14]	2012[19]	2013[20]	2014[21]	2015[22]	2016[23]	2017[24]
↗16 900	↘16 681	↘16 569	↘16 414	↘16 247	↘16 060	↘15 872
2018[25]	2019[26]
↘15 680	↘15 516

Промисловість

Видобуток нафти і газу, асфальтобетонний завод, транспортна компанія ТОВ"ТРАНЗИТ", СпецНєфтєТранс, ВАТ «РІТЕК». Хлібозавод, харчокомбінат, 2 цехи заводу «Радар» закрито. До приходу в регіон компанії «Лукойл» Жирновськ був центром видобутку нафти в області. Нижньоволзька філія бурової компанії «Євразія» на сьогоднішній день залишається однією з головних містоутворюючих підприємств.

Господарство

Завдяки видобутку нафти місто відносно упорядковано, а його мешканці відрізняються більш високим рівнем життя порівняно з багатьма іншими районними центрами Волгоградської області. У місті працюють 2 магазини федеральної мережі «Покупочка», магазин мережі "Пятерочка", чотири магазини федеральної мережі "Магніт", магазин мережі "Радєж", магазин комп'ютерної техніки "ТІС" та інші.

У Жирновське інформаційне агентство "Вілган", що включає в себе інформаційну газету "Жирновські оголошення" й радіо "Вілган".

Центральна вулиця Ломоносова

Пам'ятки

Храм Св. Духа-Утішителя

Парк культури і відпочинку

• Храм Святого Духа-Утішителя
• Жирновський районний будинок культури
• Парк культури і відпочинку
• Комсомольський парк
• Пам'ятник воїнам-землякам
• Парк 40-річчя Перемоги
• Поклінний православний Хрест на Телевишці
• Урочище Синя гора
• Пам'ятник В.І. Леніну (біля РБК )

Соціально-культурна сфера

В місті є: будинок престарілих, лікарняне містечко, є авіа- , залізнична каса.

Освіта

Школи

• МКОЗ «СШ № 1»
• МКОЗ «СШ № 2»
• МОЗ «ЗОШ № 3»
• МКОЗ "Середня школа з поглибленим вивченням окремих предметів"»
• МОЗ Вечірня (змінна) загальноосвітня школа.

Середні спеціальні учбові заклади

• Жирновський педагогічний коледж
• Жирновський нафтовий технікум
• Навчальний центр "Академік"

Установи додаткової освіти

• Школа Мистецтв
• Центр Дитячої творчості

Культура

Жирновский районний будинок культури

У 1959 році у місті був побудований Палац культури «Нафтовик». У той час подібних Палаців культури не було ні в одному районі області.

На сьогоднішній день в РБК більше 40 фахівців займаються культурно — дозвіллєвою роботою. Всього в Будинку культури працює 57 формувань, у них учасників 987 осіб.

Також є стадіон, ФОК, бібліотеки, історико-краєзнавчий музей.

Радіо

Частота МГц	Назва	RDS	Формат	Потужність, кВт	Телецентр	Час
71,51	Радіо Росії	-	News / Talk	4	РТС	0-24
101,6 FM	Вілган	-	АС / РОР	0.1	Вілган	цілодобово
105.9	Жирновськ.FM	-	-	0.1	РТС	06-24

Релігія

• Храм Святого Духа Утішителя (Жирновськ) [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Молитовний будинок Адвентистів сьомого дня (м. Жирновськ)

Примітки

1. ОКТМО. 185/2016. Southern FD

   d:Track:Q26857949
2. https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/tab-5_VPN-2020.xlsx

   d:Track:Q126684906
3. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (31 июля 2017).
4. город Жирновск | Прошлое. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 21 лютого 2019.
5. Шаблон:Книга:История АТД Сталинградского края
6. Шаблон:Книга:История АТД ВО
7. Населені місця Російської імперії у 500 і більше жителів із зазначенням всього наявного у них населення і числа жителів переважаючих віросповідань, за даними першого загального перепису населення 1897 р. / предисл.: Н. Тройницкий. - Санкт-Петербург : друкарня "Громадська користь", 1905. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 21 лютого 2019.
8. Списки населених місць Саратовської губернії. Камишинський повіт / Оціночно-статистичне відділення Саратовської Губернської Земської Управи. - Саратов, 1912. 20 С. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 21 лютого 2019.
9. Город Жирновск. История поселения. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
10. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
11. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
12. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
13. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
14. Народная энциклопедия «Мой город». Жирновск
15. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
16. Города Волгоградской области (число жителей - оценка на 1 января 2008 года, тысяч человек). Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 10 червня 2016.
17. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
18. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Волгоградской области
19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
21. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
22. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
23. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
24. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
25. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
26. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Процитовано 31 липня 2019.