Замок Манта - Wikiwand
For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Замок Манта.

Замок Манта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Замок Манта
Замок Манта, збережені споруди

44°36′51″ пн. ш. 7°28′58″ сх. д. / 44.61444444002777487° пн. ш. 7.48277778002777794° сх. д. / 44.61444444002777487; 7.48277778002777794Координати: 44°36′51″ пн. ш. 7°28′58″ сх. д. / 44.61444444002777487° пн. ш. 7.48277778002777794° сх. д. / 44.61444444002777487; 7.48277778002777794
Тип шато і нерухомість
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[1]
Країна

 Італія

Розташування Манта
Засновано 12 століття і 1420
Сайт fondoambiente.it
Ідентифікатори й посилання
Замок Манта
Замок Манта (Італія)

CMNS: Замок Манта у Вікісховищі
Цю статтю потрібно вичитати та виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. Будь ласка, допоможіть виправити можливі мовні помилки. (березень 2014)

Замок Манта (італ. Castello della Manta) — замок XII-XV століть, розташований на півдні П'ємонту, Італія. Входить до переліку музейних споруд італійської культурної ініціативи "Відкриті замки" (італ. Castelli Aperti) Південного П'ємонту.

Історія

Замок Манта розташований поблизу міста Салуццо, провінції Кунео на півдні П'ємонту, Італія. Його було споруджено в ХІІ столітті за типовим проектом, на однойменній горі Манта, звідки він і отримав свою назву. Згодом оригінальну будівлю фортеці оборонного типу було реконструйовано у садибу, і на початку ХV століття середньовічний замок став резиденцією знатної родини Салуццо (італ. Saluzzo della Manta) - однієї з гілок відомого феодального роду франського походження Алерамічі (італ. Aleramici). Особливо значними були добудови нових корпусів на зламі ХІV і ХV століть. З того періоду без перебудов і суттєвих пошкоджень лишилися замкова кухня і каплиця, так звана Баронська зала, прикрашена неушкодженим ансамблем фресок доби пізньої готики. Фасади нових добудов мають невибагливий вигляд, без рис палацових споруд ХV-ХVІІ століть.

Після Салуццо, наприкінці ХVІІІ століття, право на володіння замком перейшло до сім'ї Радикаті (італ. Radicati), пізніше до сім'ї Прована (італ. Provana) і, нарешті, до родини де Редже Тезауро (італ. de Rege Thesauro). У минулому замок був частиною мережі фортифікаційних споруд Південного П'ємонту, яка у ХХ столітті стала мережею «Відкритих замків».

Мережею "Відкритих замків" опікується Фонд навколишнього середовища Італії (італ. Fondo Ambiente Italiano, FAI), що займається охороною і збереженням мистецької спадщини, і до якого у 1984 році графинею Елізабетт де Редже Тезауро ді Донато Прована дель Саббіоне було передано це замок. Метою Фонду навколишнього середовища Італії є популяризацію маловідомих замків, за рахунок екскурсійної принадності, зробивши замкові музейні споруди доступними для відвідування, збір коштів від яких йде на консервації та реставрації культових споруд.

Майстер замку Манта

Загадковою є особа художника, запрошеного у замок родиною Салуццо на початку ХV століття. Схоже, що до маєтку він прибув вже цілком сформованим і вправним майстром. Про це свідчить реалістичність деталей у зображеннях дерев і трав, гербів дворянських родин тощо. Фігури зображено в повний зріст, всі обличчя зберігають індивідуальність, яка вказує на певний ступінь портретності. Надзвичайно уважно відтворені складні деталі жіночого одягу та капелюшки.

Фрески мають більш святковий і світський характер у порівнянні з аналогічними, що були виконані в залах вілли Кастельнуово (нині перенесені в Археологічний музей Канавезе, Італія). Рицарі на фресках з Кастельнуово, навпаки, зображені в металевих обладунках на фортечних мурах, в атмосфері очікування бою. У зображеннях цих героїчних постатей відсутні світськість чи натяки на куртуазність.

Анонімного автора фрескового циклу умовно назвали "Майстром замку Манта". Серед запропонованих імен художника є і Жак Іверні, і Джакомо Джакеріо, і Жан Бапте. Цілком можливо, що фрески це роботи Жак Іверні, який працював у цьму регіоні протягом 1411-1435 рр.

Баронська зала, загальний вигляд. Цикл фресок «Дев'ять героїв-лицарів і дев'ять уславлених жінок минулого»
Баронська зала, загальний вигляд. Цикл фресок «Дев'ять героїв-лицарів і дев'ять уславлених жінок минулого»
  • «Дев'ять уславлених жінок минулого», фрагмент фресок в замку Манта
    «Дев'ять уславлених жінок минулого», фрагмент фресок в замку Манта
  • «Дев'ять героїв-лицарів», залишки фресок з віллі Кастельнуово, Археологичний музей Канавезе, Італія
    «Дев'ять героїв-лицарів», залишки фресок з віллі Кастельнуово, Археологичний музей Канавезе, Італія

Дев'ять героїв і дев'ять уславлених жінок минулого

Майстер замку Манта. «Герої рицарі минулого», бл. 1420 р.
Майстер замку Манта. «Герої рицарі минулого», бл. 1420 р.


Жак Іверні (?). Фрагмент фрески «Дев'ять героїв і дев'ять славетних жінок минулого», до 1420 р., замок Манта, Південний П'ємонт, Італія.
Жак Іверні (?). Фрагмент фрески «Дев'ять героїв і дев'ять славетних жінок минулого», до 1420 р., замок Манта, Південний П'ємонт, Італія.

До дев'яти героїв-рицарів літературна традиція середньовіччя в Західній Європі зарахувала:

На початку XIV століття всі ці постаті були легендарними, а їх образи неодноразово використовувалися як приклад героя-рицаря.

Більш умовнішим і міфічнішим можна вважати перелік славетних жінок минулого, постатей яких обрали теж дев'ять. Однак їх, вочевидь, обрали не за рахунок внеску в історію, а з міркувань симетрії з відповідними чоловічими образами.

До переліку увійшли:

  • донька царя Аргоса Дельфіла (Дейфіла);
  • міфічна німфа надзвичайної краси Сінопа, що відмовила в коханні самому Зевсу;
  • цариця амазонок Іпполіта;
  • вавилонська цариця Семираміда;
  • цариця амазонок Ефіопа;
  • цариця амазонок Лампето;
  • міфічна поетеса і співачка Таміра, що змагалась з самими музами;
  • Теука;
  • цариця амазонок Пентесілея.

Персонажі фресок Баронської зали замку Манта були художнім уособленнями цих героїв і славетних жінок. Всіх їх зображено на тлі саду, гілки дерева якого прикрашені гербами дворянських родин. Зображений статичний епізод є своєрідним посиланням на міф про джерело вічної молодості, легендарних персонажів фрески зображено молодими, привабливими, в розкішних шатах та елегантних позах. Дослідники вважають, що художник таким чином натякав на вельможних замовників і їх родичів, володарів замку Манта і навколишніх земель.

Цикл фресок став найкращим зразком готичного живопису початку XV століття в цьому регіоні. Окрім вагомого художнього значення, цикл фресок зберігся до XXI століття майже у цілому вигляді і без ушкоджень.

Зала з гротесками

Одним із збережених парадних приміщень замку Манта є так звана Зала з гротесками, замовником якої був маркіз Мікеле Антоніо. Декорована на стелі і стінах зала була створена в XVI столітті в стилістиці маньєризму близько 1560 року. На фресках зображені пейзажі та руїни, характерні тій добі. На стилістику і тематику монументального живопису зали вплинули стилі виконання античних фресок у Золотому будинку імператора Нерона.

Вибрані фото

  • Фасад палацового корпусу
    Фасад палацового корпусу
  • Сучасний сад біля замку
    Сучасний сад біля замку
  • Сходова клітка на другий поверх
    Сходова клітка на другий поверх
  • Шлях до замку
    Шлях до замку

Джерела і посилання

  • Renzo Zorzi (a cura di), La Sala Baronale del Castello della Manta, Edizioni Olivetti, 1992.
  • Robert Fajen, Malinconia di un lignaggio. Lo Chevalier Errant nel Castello della Manta, in: Romania 118 (2000), pp. 105–137.
  • Anita Piovano, Castello della Manta, Gribaudo, Cavallermaggiore, 2001, ISBN 88-8058-109-0
  • Ida Leinberger und Walter Pippke, DuMont Kunst-Reiseführer Piemont und Aosta-Tal, 1999, ISBN 3-7701-4741-3

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок Манта

  1. dati.beniculturali.it — 2014.
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Замок Манта
Listen to this article