Знаки відміни— геральдичні фігури або поєднання тинктур, що включаються в герб власника за вироком для позначення того або іншого ганебного вчинку. Характерні для французької, англійської, португальської, німецької геральдики.
Знаки відміни можуть бути передані як геральдичними фігурами в неприродному положенні, так і за допомогою поєднання тинктур, коли в герб додаються рідкісні і маловикористовувані фініфті (емалі):
Помаранчевий брусок— той, хто відкликав свій виклик.
У срібному полі помаранчева усічена вільна частина— хвалько про свої військові перемоги.
Розжалування з лицарів. Супроводжувалося розбиттям щита того, хто зганьбив себе, позбавленням власника атрибутів лицарства і кидання їх в найближчу стічну канаву, видаленням герба з гербовників. Так, у 1323 році суд перів виніс вирок серові Ендрю Гарклі, графові Карлайля, який був засуджений як зрадник, що вступив в таємну змову з шотландцями проти фаворита англійського короля Едуарда II (1307—1327) Хью Ле Діспенсера. За вироком, меч, отриманий графом від короля, має бути вилучений, також зняті плащ, капюшон, накидка, а позолочені шпори належало розрубати його лакеєві, після чого меч ламали над головою засудженого. Коли це було зроблено, один із суддів, сер Ентоні Лусі вимовив: «Ендрю, тепер ти не лицар, але ти лакей». У інших випадках, коли розжалування супроводжувалося стратою, на злочинця міг надіватися щит з гербом, перевернутий вверх ногами як символ ганьби.
У цивільних гербах. Під час правління короля Едуарда III (1327—1377) був засуджений капітан Кале, який «продав» місто ворогам за 20 тисяч крон. Зрадник був «обдарований» таким гербом: «у блакитному полі чотири жовті молетти, дві в поясі, стільки ж на чолі, перевернуті вверх ногами».