Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Золота ера хіп-хопу» (або «золоте століття»; англ. Hip hop’s «golden age» або «golden era») — період у хіп-хопі кінця 80-х — початку 90-х років XX століття. Журналісти характеризують його як період різноманітної та якісної музики, який вплинув на розвиток культури в цілому[1][2][3][4][5]. У творчості артистів простежуються теми афроцентризму, політичної активності, музика переважно створюється за допомогою семплювання вже існуючих записів, відрізняється якоюсь еклектичністю звучання[6][7][8]. Найбільш асоційованими з цим виразом виконавцями є Public Enemy, Boogie Down Productions, Eric B. & Rakim, De La Soul, A Tribe Called Quest та Jungle Brothers[3][5][7][6][8][9][10][11][12][13][14]. Релізи цих колективів співіснували і були більш комерційно вигіднішими ніж ранні виконавці гангста-репу (такі як N.W.A.), секс-репу (2 Live Crew), та «party-oriented» музики (Kid 'n Play та DJ Jazzy Jeff & The Fresh Prince)[15].
Золоте століття відоме своїм нововведенням — це час, «коли здавалося, що кожен новий сингл заново винайшов жанр» згідно з журналом Rolling Stone[2]. «Що стосується хіп-хопу в його золотому столітті», — говорить головний редактор журналу Spin Sia Michel, — «було дуже багато важливих, інноваційних альбомів, що виходять вчасно»[4]. Sway Calloway з MTV додає: «Особливість того великого періоду полягає в тому, що нічого не було винайдено. Все тільки вивчалося, і все було інноваційним та новим»[14]. Письменник William Jelani Cobb: «До ери, яку вони проголосили гідною звання „золотий“, привело величезну кількість стилістичних нововведень, що з'явилися… в ці золоті роки, критична маса цих мікрофонних чудес буквально створювала сама себе і одночасно з цим — свою художню форму»[16].
Ця ера також забезпечила деякі з найвидатніших досягнень у техніці репу — Kool G Rap, у вступі до книги «How to Rap», заявляє щодо золотої доби: «Ця епоха виховала таких реперів як Big Daddy Kane, KRS-One, Rakim, Chuck D... <…> їх здібності та вміння читання репу – ці хлопці феноменальні!»[17][18]
Багато видатних виконавців хіп-хопу перебували в найвищій точці свого творчого розвитку — Allmusic стверджує, що золота ера «свідчить про кращі записи від кількох найвидатніших реперів в історії жанру… Переважно базується в Нью-Йорку, золота ера характеризується скелетними бітами (англ. skeletal beats), вкраденими з хард-року та соул-композицій семплами, і жорстким дис-репом (англ. tough dis raps)… Рифмоплети на кшталт Chuck D, Big Daddy Kane, KRS-One, Rakim і Public Enemy практично винайшли складну гру слів і ліричне кунг-фу подальшого хіп-хопу»[19].
Досить частим був акцент на чорному націоналізмі — дослідник хіп-хопу Michael Eric Dyson стверджує, що «протягом золотої доби хіп-хопу, з 1987 до 1993, афроцентристський і чорно-націоналістичний реп був видатним»[20]. Критик Scott Thill зауважує: «золоте століття хіп-хопу, кінця 80-х і початку 90-х, коли форма найбільш уміло поєднувала войовничість їхніх попередників — Чорних Пантер та Watts Prophets з широко відкритим культурним експерименталізмом De La Soul та інших»[7].
Стилістична різноманітність також була видатною — MSNBC пише про золоту епоху: «у реперів був індивідуальний звук, який був визначений їх місцем проживання та оточенням, а не маркетинговою стратегією»[21]. The Village Voice також відзначає «еклектизм» золотої доби[11].
Різні джерела вказують різні часові рамки золотої ери хіп-хопу. Rolling Stone посилається до «золотого віку репу '86-'99»[2], MSNBC стверджує: «„Золоте століття“ музики хіп-хоп: 80-ті та 90-ті»[21].
Деякі джерела називають пізні 1980-і та 1990-ті повністю. До них відносяться: The New York Times: «золоте століття хіп-хопу - пізні 1980-ті і 1990-ті»[1]; Allmusic пише: «золота ера хіп-хопу обмежена комерційним проривом Run-D.M.C. в 1986 році з одного боку, і вибухом популярності ганста-репу, пов'язаним з альбомом Dr. Dre The Chronic в 1992 році, з іншого[19]; у книзі Contemporary Youth Culture «ера золотої доби» приписується періоду 1987-1999, що настав після «ери Old School: з 1979 до 1987»[22]. Ед Саймонс, учасник гурту The Chemical Brothers каже, «золота ера хіп-хопу була на початку 1990-х, коли Jungle Brothers записали Straight Out the Jungle, а De La Soul випустили Three Feet High and Rising[8] (хоча ці записи були зроблені у 1988 та 1989 роках відповідно).»
Музичний критик Тоні Грін, у книзі Classic Material посилається на дворічний період 1993—1994 як на «другий Золотий Вік», у якому представлені впливові та високоякісні альбоми, що використовують класичні елементи недалекого минулого — драм-машина E-mu SP-1200, скретчинг посилання на хіти хіп-хопу старої школи та «tongue-twisting triplet verbalisms» — поки що стає ясно, що були обрані нові напрямки. Грін включає в список релізів такого роду такі альбоми як Enter the Wu-Tang (36 Chambers) (Wu-Tang Clan), Illmatic (Nas), Buhloone Mindstate (De La Soul), Doggystyle (Snoop Dogg), Midnight Marauders (A Tribe Called Quest) і Southernplayalisticadillacmuzik (OutKast)[23].
Закінчення «золотої доби» хіп-хопу традиційно відносять до 1993 року, коли Snoop Dogg випустив свій дебютний альбом, і почався комерційний зліт джі-фанка. Саме тоді хіп-хоп Західного узбережжя переживав розквіт свого розвитку; це викликало невдоволення реперів зі Сходу, проте переламати ситуацію їм вдалося пізніше, з виходом релізів Illmatic та Ready to Die.
Під час «золотого віку» з'явилися наступні жанри
На думку ряду джерел, таких як Rolling Stone, The Village Voice, Pittsburgh Post-Gazette, Allmusic, The Age, MSNBC та письменника William Jelani Cobb, ключовими виконавцями золотої ери хіп-хопу є[9][11][14][19][5][21][16][22]:
|
|
|
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.