Київський фунікулер
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ки́ївський фунікуле́р — фунікулерна система, що з'єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві. Прокладено схилом Володимирської гірки з гарним видом на річку Дніпро. Лінія складається з двох станцій і керується комунальним підприємством «Київпастранс».
Київський фунікулер | |
---|---|
Вагончики Київського фунікулера | |
Відкриття першої ділянки | 7 (20) травня 1905 |
Довжина, км | 0,222 |
Кількість станцій | 2 |
Час проїзду, хв | 2,5 |
Кількість вагонів у складі поїзда | 1
|
Споруджувався впродовж 1902—1905 років, за часом спорудження є другим фунікулером в Україні після Одеського.
Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала з часів виникнення Києва. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, згодом — Андріївським узвозом, який під цією назвою відомий ще з XVIII століття. Від Хрещатика до Подолу згодом Олександрівським узвозом прокладено першу лінію електричного трамвая та шлях став хоч довшим, проте зручнішим.
Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер Артур Абрагамсон, проєкт розробили інженери Микола П'ятницький та Олександр Баришников[1]. Спорудження фунікулера тривало впродовж 1902–1905 років. Фунікулер урочисто було відкрито 7 (20) травня 1905 року[2], регулярні пасажирські перевезення розпочалися з 8 (21) травня[3]. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів Тік. Дістав назву Михайлівського електричного канатного підйому, бо розташований був поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем.
Лінія фунікулера початково була коротшою внизу на 38 метрів: на Олександрівській вулиці на Подолі (нині — вулиця Петра Сагайдачного), де нині розташована нижня станція, були приватні садиби, з власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.
На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли й підйомні машини. Однак, 1928 року сталася надзвичайна ситуація: під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу й розбив нижній вагон. Першу реконструкцію фунікулера було здійснено у 1928–1929 роках: будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії — і відтоді нижню станцію перенесено на ріг вулиці Петра Сагайдачного й Поштової площі.
Трамвай та фунікулер у Києві перевозили пасажирів і під час німецької окупації впродовж 1941–1943 років. Експлуатація фунікулера була відновлена не пізніш як 8 жовтня 1941 року[4].
Фунікулер споживав дуже мало електроенергії, тому його робота не припинялася. 12 травня 1942 року, у зв'язку зі скороченням комендантської години (вуличний рух тепер був дозволений до 21:00), роботу фунікулера було подовжено до 20:00[4]. За 1942–1943 фінансові роки (з квітня 1942 по березень 1943 року) фунікулер перевіз 1,050 млн пасажирів — майже вдвічі більше від запланованого. За останній день цього періоду, 31 березня 1943 року, касова виручка фунікулера сягнула 1100 карбованців, що відповідало приблизно двом із половиною тисячам пасажирів[4]. Провадилися регулярні випробування механізмів функулера на міцність: вагон завантажували баластом вагою 8 тонн (удвічі більше розрахункового навантаження, що відповідало вазі 60 пасажирів) і відчіпляли канат. Автоматичні гальма захоплювали рейки й вагон зупинявся[4].
1958 року проведено кардинальну реконструкцію фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. А наприкінці 1984 року фунікулер знову оновили.
Щороку цей вид транспорту перевозить до 2,8 млн пасажирів, серед яких чимало туристів.
У 2019 році київський фунікулер планували повністю оновити. Передбачалося встановити новий прозорий фунікулер фірми «Doppelmayr Garaventa» з кондиціонерами, термін служби яких близько 40 років. Вони вміщують декілька сотень пасажирів і рухаються зі швидкістю до 14 м/с. На сайті компанії «Doppelmayr Garaventa» є інформація, що фунікулери фірми є можливість встановлювати в місті, за містом або в гірській місцевості, оскільки рейкова система з канатною тягою без проблем долає вигини або зміни ухилу[5].
7 квітня 2024 року на верхній станції фунікулера відбулося вбивство 16-річного підлітка Максима Матерухіна працівником УДО. Підозрюваному обраний запобіжний захід тримання під вартою, якому передбачено покарання до 12 років позбавлення волі[6][7].
З довоєнних часів і до 1961 року вартість проїзду становила 15 копійок. Це був найдешевший вид транспорту. З 1 січня 1957 року окремі квитки на фунікулер скасували й оплата стала виконуватися шляхом опускання в касу п'ятнадцяти копійок в будь-якому наборі[8].
Під час німецької окупації, ще до відновлення пасажирського руху, 7 жовтня 1941 року постановою Київської міської управи було встановлено тариф трохи вищий за радянський: 20 копійок (замість 15 коп.) за одну поїздку фунікулером, 45 копійок за провезення одного місця багажу. З 16 листопада тариф підвищили: 30 копійок з пасажира і 1 карбованець за місце багажу. З огляду на те, що кілограм хліба влітку 1942 року на базарі коштував 100 карбованців, а літр молока — 40 крб., проїзд був практично безкоштовний[4]. Проїзд на фунікулері подорожчав до 40 копійок згідно з постановою від 24 лютого 1942 року (у документі датою запровадження нового тарифу названо 1 лютого; можливо, це помилка, і мова про 1 березня)[4].
З 1 січня 1961 року, після проведення грошової реформи, фунікулер став коштувати 2 копійки. Ця ціна протрималася понад 25 років[8].
До листопада 2008 року існували єдині квитки, які діяли як у автобусах, тролейбусах, трамваях, так і у фунікулері. Нині для проходу на станції фунікулера використовують безконтактні оплату або електронні паперові квитки.
З 14 липня 2018 року вартість однієї поїздки становить 8 гривень, до цього становила 4 гривні з 15 липня 2017 року, з 7 лютого 2015 року — 3 гривні, ще раніше — 1,50 гривні.
З 14 вересня 2020 року у КП «Київпастранс» першим на Е-квиток перейшов київський фунікулер[9].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.