Комета Гаррінґтона
комета / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Комета Гаррінґтона (51P/Harrington) була відкрита 14 серпня 1953 року американським астрономом Робертом Гаррінґтоном (Паломарська обсерваторія, США) як дифузний об'єкт 15 зоряної величини в сузір'ї Водолія. Вона не спостерігалася в повернення 1967 і 1974 років, оскільки в момент проходження перигелію перебувала в сполученні з Сонцем. Протягом XX століття, комета Гаррінґтона кілька разів зблизилася з Юпітером. Кожна така зустріч з планетою-гігантом віддаляла перигелій комети від Сонця, тим самим погіршуючи її видимість.
Відкриття | |
---|---|
Першовідкривач: | Роберт Гаррінґтон |
Дата відкриття: | 14 серпня 1953 |
Альтернативні позначення: | 1953 VI, 1960 VII, 1980 XIV, 1987 XXVIII, 1994 XXII. |
Характеристики орбіти | |
Епоха: | 10 січня 2009 |
Афелій: | 5,721 а. о. |
Перигелій: | 1,688 а. о. |
Велика піввісь орбіти: | 3,710216905851 ± 1,9717E−6 астрономічна одиниця[1] |
Ексцентриситет орбіти: | 0,544 |
Період обертання: | 7,13 року |
Нахил орбіти: | 5,428° |
Останній перигелій: | 18 червня 2008 |
Наступний перигелій: | 12 серпня 2015 [2] |
Фізичні характеристики | |
Розміри: | 4,8 км[3] |
У 1994 і 2001 роках у комети Гаррінґтона спостерігався поділ ядра. Так, в 1994 році, поруч з головним ядром (12m,5) на відстані 23' було видно ще два фрагменти (21m), а в 2001 на відстані 10' від головного ядра спостерігався один, порівнянний з ним за яскравістю фрагмент[4].