Галицько-Волинське князівство
середньовічна держава / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Королівство Руське?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Га́лицько-Воли́нське князі́вство (дав.-рус. Князьство Галичьскоє и Волыньскоє), в деяких європейських джерелах ХІІІ—XV століть використовувалась латинська назва Королі́вство Руське[1] (лат. Regnum Russiæ[2][3]) — середньовічна монархічна держава у Центрально-Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Правителями були князі й королі з династій Рюриковичів, П'ястів і Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем унаслідок приєднання Галицького князівства 1199 року. Після коронації Данила Романовича 1253 року в деяких іноземних джерелах стало іменуватись Королівством Руським (лат. Regnum Russiæ).
Галицько-Волинське князівство дав.-рус. Князьство Галичьскоє и Волыньскоє | |||||||||||||
Велике князівство | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Галицько-Волинське князівство у 13 — 14 століттях | |||||||||||||
Столиця | Володимир (1199—1349, з перервами), Галич (1199—1206), Київ (1201 і 1204?), Холм (?—1264), Львів (1272—1301) | ||||||||||||
Мови | Давньоруська, церковнослов'янська, латинська | ||||||||||||
Релігії | християнство (православ'я, католицизм (державна)) | ||||||||||||
Форма правління | Монархія | ||||||||||||
князі | |||||||||||||
- 1199—1205 | Роман Мстиславич | ||||||||||||
- 1211—1264 | Данило Галицький | ||||||||||||
- 1293—1301 | Лев Данилович | ||||||||||||
- 1301—1315 | Юрій Львович | ||||||||||||
- 1315—1323 | Андрій Юрійович та Лев Юрійович | ||||||||||||
- 1323—1340 | Юрій II | ||||||||||||
Історія | |||||||||||||
- Утворення князівства | 1199 | ||||||||||||
- Повторне об'єднання | 1238 | ||||||||||||
- Вторгнення монголів | 1240—1241 | ||||||||||||
- Створення митрополії | 1303 | ||||||||||||
- Поглинення Польщею | 1349 | ||||||||||||
Валюта | гривня | ||||||||||||
| |||||||||||||
|
В історії українського народу Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно велику роль, ставши після занепаду Києва новим центром політичного та економічного життя. Територіально та політично воно об'єднало велику частину етнічних українських земель, зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов'янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності.
Вдале географічне розташування, насамперед близькість до західноєвропейських торговельних шляхів, зумовило економічне зростання та зміцнення даної території. А енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславовича та Данила Романовича Галицького сприяла політичному піднесенню князівства, перетворенню його на активного політичного гравця на міжнародній арені. Понад сто років позиція Галицько-Волинського князівства суттєво впливала на політичні процеси тогочасної Центральної Європи.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи та через надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 році. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.