Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Петро Олександрович Корсаков (рос. Пётр Александрович Корсаков; 17 [28] серпня 1790, с. Буриги, Псковське намісництво — 11 [23] квітня 1844, Санкт-Петербург) — російський журналіст, письменник, драматург, перекладач і цензор.
Петро Олександрович Корсаков | |
---|---|
рос. Пётр Александрович Корсаков | |
Народився | 17 (28) серпня 1790 Порховський повітd, Псковське намісництво, Російська імперія |
Помер | 11 (23) квітня 1844 (53 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | журналіст, письменник |
Знання мов | російська |
Рід | House of Korsakovd |
Діти | Lydia Korsakovad |
З родовитих дворян. Рідні брати Петра Корсакова пов'язані в історії культури з Пушкіним; Микола Олександрович Корсаков — однокласник Олександра Пушкіна по Царськосільському ліцею, який рано помер в Італії і якому Пушкін присвятив кілька рядків у «19 жовтня 1825 р.», Михайло Олександрович Дондуков-Корсаков — віцепрезидент Академії наук, герой пушкінської епіграми «В Академії наук // засідає князь Дундук».
Корсаков здобув домашню освіту. Служив у департаменті Міністерства фінансів (з 1803). 1804 року, пристрасно мріючи про морську службу і подорожі, заручившись сприянням свого дядька М. П. Рєзанова, начальника навколосвітньої експедиції, що споряджалася, Корсаков витримав іспит на гардемарина і був готовий до відплиття; проте скорився волі батька, який не наважився відпустити сина в небезпечну подорож. Ця пристрасть спонукала Корсакова на перший літературний твір — компілятивну працю «Зібрання подорожей, зроблених агентами Лондонського товариства африканських відкриттів у внутрішність цієї частини світу» (1807), опис географічних відкриттів, витягнутий з англійських джерел.[1]
Перебував (1807-1810) при російській місії в наполеонівському Королівстві Голландія, бувши відрядженим до неї для прикриття якогось «секретного доручення» (у чому воно полягало, невідомо). Зробився знавцем нідерландської мови та літератури, одружився з голландкою. У 1817 році видавав два журнали: «Російський пустельник, або Спостерігач вітчизняних звичаїв», потім «Північний спостерігач» (вийшло по 26 номерів кожного). З 1835 року був цензором, і в цьому званні, за свідченням В. П. Бурнашева, відстоював інтереси авторів, хоча у нього була слабкість прикрашати рукописи своїми вставками. У 1840 році Корсаков почав, разом із С. А. Бурачком, видання журналу «Маяк», що мав реакційну репутацію. У «Маяк» Корсаков поміщав величезну кількість перекладних і оригінальних віршів, епіграми (під псевдонімом Коломенский старожил), оповідання та історико-літературні статті.
Корсаков відіграв велику роль в ознайомленні російського читача з нідерландською класикою, перекладав і коментував Й. Вондела, Я. Катта. Вондела, Я. Катса та інших нідерландських поетів і драматургів. Переклади Корсакова зустрічали схвальні відгуки російських критиків різних напрямків.
Петро Корсаков переклав «Робінзон Крузо» Данієля Дефо (1842-1844), лібрето опери «Жоконд, або Шукачі пригод» (французький текст Ш.-Г. Етьєнна).
Дочка — Лідія Петрівна Корсакова — російська письменниця 1830-х і 1840-х років. Співпрацювала в «Енциклопедичному лексиконі» Плюшара (1835-1841) і вміщувала свої вірші в «Літературних додатках до “Російського інваліда”» (1837-1839), «Маяку» (1840) та інших виданнях.[1]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.