Костенко Ліна Василівна
українська письменниця, поетеса-шістдесятниця / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Костенко Ліна Василівна?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська округа, Українська РСР, СРСР) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022).
Костенко Ліна Василівна | ||||
---|---|---|---|---|
Ліна Костенко 2006 року | ||||
Народилася |
19 березня 1930(1930-03-19)[1][2] (94 роки) м. Ржищів, Київська округа, Українська РСР | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | поетеса, письменниця | |||
Сфера роботи | поезія[3] і література[3] | |||
Alma mater | Київський педагогічний інститут | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1957 — тепер. час | |||
Жанр | вірш, поема | |||
Magnum opus | «Маруся Чурай», «Берестечко» | |||
Членство | СП СРСР | |||
Батько | Василь Григорович Костенко | |||
Мати | Зінаїда Юхимівна Костенко | |||
У шлюбі з | Єжи-Ян Пахльовський і Цвіркунов Василь Васильович | |||
Діти | Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, Цвіркун Василь Васильович | |||
Нагороди | ||||
Премії | ||||
| ||||
Костенко Ліна Василівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури[4][5].
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958) , Мандрівки серця (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року[6].
Найвідоміші твори "Берестечко" і "Маруся Чурай".
Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.
Відмовилася від звання Героя України[7][8]. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[9].