Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Валентин Степанович Кочо | |
---|---|
Народився | 23 грудня 1913 Голта, Кам'яномостівська волость, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
Помер | 16 серпня 1990 (76 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР, Україна |
Діяльність | інженер, доцент |
Alma mater | Дніпропетровський металургійний інститут |
Галузь | теплоенергетика |
Заклад | Київський політехнічний інститут |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор технічних наук |
Батько | Кочо Степан Іванович, лікар (6.09.1882-1937) |
Мати | Бартовська Олександра Мануїлівна (1885—1951) |
У шлюбі з | Кологреєва Ганна Григорівна |
Діти | Кочо Наталія Валентинівна (1944 р/н.) |
Нагороди |
Валентин Степанович Кочо (нар. 23 грудня 1913, Голта — пом. 16 серпня 1990, Київ) — український науковець-теплоенергетик, засновник і завідувач кафедри автоматизації теплових процесів промислових підприємств теплоенергетичного факультету Київського політехнічного інституту (1958 — 1979), доктор технічних наук, професор.
Народився 23 грудня 1913 року на станції Голта Кам'яномостівської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині місто Первомайськ Миколаївської області в родині земського лікаря.
У 1927 році закінчив семирічку, після чого почав трудову діяльність учнем на машинобудівному заводі імені 25 жовтня, пізніше — учнем електромонтера поштово-телеграфної станції. 1931 року з відзнакою закінчив школу робітничої молоді. Працював слюсарем у Первомайській МТС, електромонтером Первомайської ГЕС.
У 1932 році вступив до Харківського електротехнічного інституту. З 1933 року переїхав до м. Запоріжжя, де почав працювати на «Запоріжсталі». Продовжив своє навчання на вечірньому відділенні філії Дніпропетровського металургійного інституту, який закінчив з відзнакою у 1937 році.
Як виробничник та відзначений за навчання молодий інженер, був прийнятий до аспірантури Дніпропетровського металургійного інституту, де на початку 1941 року захистив кандидатську дисертацію. У березні 1941 року був переведений до Уральського індустріального інституту м. Свердловськ. Працював доцентом та виконував наукову працю на Уралмашзаводі. З березня 1942 року переведений на Уралмашзавод, де брав участь у налагодженні виробництва для випуску оборонної продукції. У серпні 1943 року відкомандирований з заводу до інституту, де продовжив працю доцентом.
По закінченню війни, з 1 вересня 1947 року, переведений до Київського політехнічного інституту. Працював доцентом, та продовжував наукову працю під керівництвом академіка М. М. Доброхотова. У 1952 році захистив докторську диссертацію. Йому було присвоєно звання професор.
У 1958 році створив та очолив кафедру автоматизації теплових процесів промислових підприємств при Київському політехнічному інституті. Одночасно став заступником директора по науковій роботі Київського інституту автоматики (1958 — 1959 роки). Завідував кафедрою АТЕП теплоенергетичного факультету Київського політехнічного інституту з 1958 по 31.03.1979 року.
Помер 16 серпня 1990 року. Похований на Байковому кладовищі разом з дружиною.
У 1941 році захистив кандидатську дисертацію з питань вимірювальної техніки в металургічному виробництві.
У 1952 році захистив докторську дисертацію.
В. С. Кочо видано понад 400 наукових і навчально-методичних робіт, з них 5 монографій, 70 авторських свідоцтв на винаходи, 11 навчальних посібників, 5 брошюр.
Підготував понад 60 кандидатів і докторів наук. Серед перших аспірантів його кафедри були: академік НАНУ Найдек В. Л., член-кореспондент НАНУ Перелома В. О., професори Антосяк В. Г., Ревун М. П., Лисиця В. К., Ковриго Ю. М. та інші.
Теплоенергетичний факультет НТУУ «КПІ» [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.