Магнетострикція
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Магнетостри́кція (англ. magnetostriction; нім. Magnetostriktion f; рос. магнитострикция) — явище, яке полягає в тому, що при зміні стану намагніченості тіла його об’єм і лінійні розміри змінюються. Наприклад, зміна форми або розмірів тіл (з нікелю, легованого залізонікелевого, залізокобальтового або залізоалюмінієвого сплаву, нікелевого фериту тощо) при намагнічуванні й розмагнічуванні їх, що викликана зміною взаємозв'язків між атомами в кристалічній ґратці.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/af/Magnetostriction_by_Zureks.gif/320px-Magnetostriction_by_Zureks.gif)
Магнітострикцію використовують в магнітострикційних перетворювачах ультразвуку — пристроях, що перетворюють енергію магнітного поля на енергію механічних коливань або навпаки. Явище, зворотної магнітострикції носить назву магнетопружний ефект або ефект Вілларі (Emilio Villari, 1836—1904). Вперше ефект було досліджено Джеймсом Джоулем у 1842 році під час спостереження зразка нікелю[1].
Магнітострикцією зумовлене гудіння трансформаторів.