![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/05/F._Tutchev_by_Hippolyte_de_Rechberg_%25281838%2529.jpg/640px-F._Tutchev_by_Hippolyte_de_Rechberg_%25281838%2529.jpg&w=640&q=50)
Меморандум Тютчева
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Меморандум Тютчева — документ, складений у 1843 році на той час відставленим російським дипломатом Федором Тютчевим, в якому він виклав пропозиції щодо організації російської пропаганди в Європі. Попри неофіційний характер документа, визначив спрямування політики Росії зі створення за кодоном мережі проросійських інтелектуалів в XIX сторіччі.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/05/F._Tutchev_by_Hippolyte_de_Rechberg_%281838%29.jpg/640px-F._Tutchev_by_Hippolyte_de_Rechberg_%281838%29.jpg)
Старший секретар російської місії в Турині Федір Тютчев, втратив свою посаду після того, як без дозволу начальства втік до своєї дружини, що в цей час знаходилася у Швейцарії, і при цьому загубив секретні шифри. Прагнучи повернутися на службу, він звернувся по допомогу до своєї колишньої коханої Амалії фон Крюденер[de], яка звела його з шефом жандармів і начальником III відділу імператорської канцелярії Олександром Бенкендорфом. Щоб запевнити Бенкендорфа у своєму незмінному патріотизмі, Тютчев запропонував йому план масштабної інформаційної кампанії в Європі.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/87/Turgenev_1844_by_Lami.jpg/640px-Turgenev_1844_by_Lami.jpg)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/df/%D0%95%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD_-_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82_%D0%90._%D0%A5._%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%B0.jpg/640px-%D0%95%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD_-_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82_%D0%90._%D0%A5._%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%B0.jpg)
План швидко перетворився на меморандум на ім'я імператора Миколи I (при цьому відомі дві редакції цього меморандуму — 1843 і 1845 років). Тютчев запевняв, що знайомий з багатьма європейськими авторами, які готові «стати до роботи» на користь Росії і лише чекають сигналу. Коло знайомств у дипломата й справді було велике — він був знайомий, зокрема, з Генріхом Гейне та Фрідріхом Шеллінгом, проте, кого саме він планував долучити до пропагандистської кампанії, в меморандумі він не згадував.
Окрім іншого, Тютчев пропонував продемонструвати Європі, що Росія — це не лише багнети імператорської армії, а й самобутня культура, зокрема й література. Загальне її становище дипломат оцінював тверезо і добре знав про сувору цензуру, яка діяла в Росії Тому переконував, що розуміє «необхідність догляду» за письменниками вдома, проте радив би демонструвати плюралізм хоча б за кордоном[1].
План Тютчева підтримав і Бенкендорф, і сам Микола I (який не лише повернув автора меморандуму на службу, а й заплатив йому 6 тисяч рублів). Однак узгодження затягнулися. Зрештою, Тютчев почав розміщувати в європейських газетах статті, підготовлені ним особисто (хоча й анонімно). За його власними словами чернетки принаймні однієї з них бачив і імператор, який залишився задоволеним, навіть сказав, що вона повністю відповідає його власним думкам. Щоправда, видавці давали зрозуміти читачам, що йдеться не про приватну думку невідомого автора, а про позицію російською держави, хоч і висловлену неофіційно. Водночас, після початку Кримської війни у приватному спілкуванні Тютчев звинувачував імператора в недалекоглядній політиці, що зрештою привела Росію до поразки[2].
Популяризація російської культури натомість відбувалася доволі успішно. Як завдяки самому Тютчеву, так і зусиллями його знайомця, поета і письменника, Івана Тургенєва, який теж жив переважно в Європі. При цьому знайомство між собою вони на афішували[3].