Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Населення Шпіцбергену. Чисельність населення архіпелагу 2014 року становила 1,9 тис. осіб (232-ге місце у світі)[1]. Чисельність населення архіпелагу відносно стабільна із незначним трендом до збільшення, природний приріст — -0,03 % (201-ше місце у світі) .
Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Шпіцберген, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з жовтня 2023. |
Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (201-ше місце у світі)[1]. Дані про очікувану середню тривалість життя 2015 року відсутні[1].
На архіпелазі діє повністю безвізовий режим, тобто мають право проживати і працювати представники всіх націй, які підписали Шпіцбергенський трактат 1920 року. З практичної точки зору, незважаючи на відсутність імміграційного і митного контролю, суворий клімат і висока вартість життя ефективно обмежують трудову міграцію працівниками сфери обслуговування та туристичної галузі. Після розпаду СРСР кілька колишніх співробітників Арктиквугілля переїхало на постійне проживання в Лонг'їр, у той час як чисельність населення російських шахтарських селищ продовжувала скорочуватися пропорційно падінню видобутку вугілля.
Густота населення країни 2015 року становила 0,04 особи/км² (241-ше місце у світі)[1]. Нечисленне населення архіпелагу розміщується в південній частині Ісфйорду.
Головні етноси країни: норвежці — 55,4 %, росіяни й українці — 44,3 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 1998 рік)[1].
Рік | Загалом | Норвежці | Росіяни, українці | Поляки | Рік | Загалом | Норвежці | Росіяни, українці | Поляки | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1990 | 3 544 | 1 125 | 2 407 | 12 | 2000 | 2 376 | 1 475 | 893 | 8 | |
1991 | 3 405 | 1 135 | 2 260 | 10 | 2001 | 2 616 | 1 704 | 903 | 9 | |
1992 | 3 309 | 1 148 | 2 151 | 10 | 2002 | 2 529 | 1 570 | 950 | 9 | |
1993 | 3 017 | 1 050 | 1 958 | 9 | 2003 | 2 489 | 1 562 | 918 | 9 | |
1994 | 2 977 | 1 097 | 1 870 | 10 | 2004 | 2 375 | 1 581 | 786 | 8 | |
1995 | 2 906 | 1 218 | 1 679 | 9 | 2005 | 2 400 | 1 645 | 747 | 8 | |
1996 | 2 844 | 1 230 | 1 604 | 10 | 2006 | 2 266 | 1 645 | 535 | 10 | |
1997 | 2 827 | 1 335 | 1 482 | 10 | 2007 | 2 338 | 1 781 | 550 | 7 | |
1998 | 2 596 | 1 438 | 1 149 | 9 | 2008 | 2 449 | 1 821 | 620 | 8 | |
1999 | 2 423 | 1 476 | 939 | 8 | 2009 | 2 565 | 2 085 | 470 | 10 |
Дані приведено на основі перепису населення норвезьких селищ Лонг'їр і Ню-Олесунн, російського селища Баренцбург, а також персоналу польської дослідницької станції Хорнсунн. Враховано 293 норвежців, які не проживають постійно на архіпелазі.
Офіційні мови[3]: норвезька, російська. Норвезька мова використовується як основна мова архіпелагу, нею розмовляє більшість населення селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрув. Норвезькою виходить щотижнева газета «Свальбардпостен» (норв. Svalbardposten). Російською мовою розмовляють жителі російського селища Баренцбург, а також деякі жителі селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрува. До 1961 року російською розмовляли також жителі селища Грумант, і до 2000 року — жителі селища Піраміда. Українською мовою володіє частина жителів селищ Баренцбург і Лонгїр, етнічних українців, здебільшого шахтарів з Донбасу.
На архіпелазі також використовуються інші мови в побуті наукових закладів і полярних станцій. Польською мовою розмовляють вчені на польській дослідницької станції Хорнсунн. Китайською вчені китайської дослідницької станції Хуанхе[4]. Голландською мовою у минулому розмовляли жителі селища Смеренбург (1660-ті) і Ітре Норскойя (XIX століття), а також в деяких інших селищах китобоїв. У XXI столітті нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Данською мовою розмовляли жителі селища Смеренбург у періоди 1619—1623 і 1625—1631 років, а також селища Коббефьорд у період 1631—1658 років. Англійська мова типова для міжетнічного спілкування на науково-дослідних станціях, нею розмовляли жителі селищ китобоїв, заснованих у період з 1611 по 1670 роки. Французькою розмовляли жителі селища китобоїв Гамбургбухт, що діяло в період з 1633 по 1638 роки; тепер нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Шведською мовою розмовляли жителі селища Піраміда в 1910-х роках, поки воно не перейшло до СРСР. Деякі жителі селища Ню-Олесунн розмовляють також німецькою, італійською, японською та корейською мовами.
Русенорськ — піджин на основі російської та норвезької мов, що виник і використовувався впродовж XVII—XIX століть як спосіб спілкування поморських і норвезьких торговців. Потреба в мові зникла разом із закінченням вільного пересування між обома країнами після жовтневої революції 1917 року. Остання торгова угода була укладена 1923 року.
Більшість населення архіпелагу відносить себе до протестантської Норвезької церкви (норв. Den norske kirke). Католики на архіпелазі відносять себе до римсько-католицької єпархії Осло (лат. Osloënsis).
На архіпелазі діє власний державний вищий навчальний заклад Університетський центр на Свальбарді (норв. Universitetssenteret på Svalbard; UNIS) для підготовки фахівців у галузі арктичних досліджень. Цей центр є підрозділом Університету Арктики[5][6].
Дані про смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, відсутні[1].
Дані про безробіття і розподіл доходів домогосподарств на архіпелазі відсутні[1].
Загальні трудові ресурси 2013 року становили 1,59 тис. осіб (229-те місце у світі)[1].
Дані про статеве співвідношення населення архіпелагу відсутні[1].
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Норвегії:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.