Носова канюля
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Носова канюля (носовий катетер, назальна канюля) — пристрій для подачі додаткового кисню, або підвищення потоку повітря особі, яка потребує респіраторної підтримки. Цей пристрій складається з легкої трубки, від якої на одному кінців відходять два вусики, які розміщуються у ніздрі, і з яких надходить кисень або суміш повітря та кисню. Інший кінець трубки під'єднаний до джерела кисню, наприклад до портативного кисневого концентратора або через флоуметр до кисневого крану на стіні лікарні. Канюлю зазвичай чіпляють до пацієнта, охоплюючи петлею трубки його вуха або фіксують еластичною стрічкою. Найдавніша і найбільш популярна назальна канюля подає кисень потоком у 1-5 літрів на хвилину.
Носова канюля | |
---|---|
Пацієнтка з носоваю канюлею | |
Спеціальність | екстрена медицина, анестезіологія, інтенсивна терапія, пульмонологія |
Втручання | киснева терапія |
Суміжне обладнання | нереверсивна маска |
Канюлі з меншими вусиками для дітей чи новонароджених можуть подавати менше ніж один літр на хвилину. При використанні носової канюлі більшого калібру зі зволоженням можна добитись потоку до 60 літрів повітря / кисню на хвилину.
Носову канюлю винайшов Вілфред Джонс (англ. Wilfred Jones), її було запатентовано у 1949 році його роботодавцем, BOC[en][1].