Обладунок
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Обладу́нок[1], ла́ти[2], па́нцир[3], заст. па́нцер[4] — захисне озброєння, призначене для захисту власника від пошкодження в ході бойових дій (бойовий обладунок) чи під час тренування та спортивних змагань (див. захисне спорядження).
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (серпень 2013) |
Бойовий обладунок зберіг своє значення аж до XXI століття. Кольчужним плетінням прикривали обличчя від картечі. Під час Другої світової війни штурмові частини одягали схожі бронежилети зі сталевих листів. Єдиним захисним озброєнням солдата довго залишався лише шолом (каска). З 1970-х років, бронежилети все ширше використовуються у світі, спочатку спеціальними підрозділами, а пізніше і іншими силовими формуваннями.
Повноскладовий латний обладунок наприкінці XV ст. із середньою масою у 26 кг був дещо легший за спорядження англійського піхотинця часів першої світової війни, при цьому не тиснув на плечі, як він тисне на плечі сучасного вояка, а був рівномірно розподілений по всьому тілу[5].