Оршанський повіт - Wikiwand
For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Оршанський повіт.

Оршанський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оршанський повіт

Powiat orszański

герб
повіт
Гімн:
Богородиця
місто Орша
Країна
ВКЛ
край Білорусь
федерація
Річ Посполита
Офіційна мова білоруська, руська,
церковнослов'янська;
від 1385 ще латина,
від 1569 — польська
Населення
 - повне литвини, білорусини
Етнікон вітебці
Площа
 - повна
Дата заснування 1566
окупація Росією 1793

Оршанський повіт — адміністративна одиниця у складі Вітебського воєводства Великого князівства Литовського від 1566 р. до 1793 року. Центр повіту — місто Орша, в 1772-1793 рр. — Холопеничі. Повіт межував на північному сході з Вітебським повітом, на північному заході — з Полоцьким воєводством, на сході — з Мінським повітом, на півдні — з Речицьким повітом, на південному сході — з Мстиславським воєводством, на північному сході — зі Смоленським воєводством.

До складу повіту входили Оршанське міське, Бабіновічське, Борисовське, Велятічське, Любавицьке, Любашінське, Могильовське і Свислоцьке староства, а також приватні володіння. Серед великих міст повіту були Орша, Могильов, Друцьк, Борисов, Шклов, Копись, Бихов, Чауси і Чериков.

Оршанське намісництво (також неофіційно — повіт), створене в 1392 р., увійшло до складу Вітебського воєводства в 1508 році.

Повіт був утворений в 1566 році під час адміністративної реформи у Великому князівстві Литовському, при цьому в його склад увійшли Оршанське намісництво і Друцьке князівство Вітебського воєводства, Лукомльська волость Полоцького воєводства, Хорецьке і Могильовське намісництва, частини Борисовського, Свислочського, Бобруйського намісництв і Мстиславського князівства та Биховського князівства зі складу Віленського воєводства.

Найбільшим містом повіту і воєводства (і другим за величиною в Литві після Вільно в XVII ст.) Був Могилів на Дніпрі — великий торгово-транспортний центр, відомий з 1270 р.. Від 1561 року він мав особливі права і незалежність від воєвод, старост та інших чиновників (магдебурзьке право) і разом з околицями (з 1589 р. становили Могильовську економію) відносилися до коронних земель.

Незважаючи на просування уніатства, цей регіон у конфесійному плані залишався православним, і в 1634 р. Владислав IV дозволив створити єдину на той час в Білорусі православну єпархію з центром у м. Могильові. При цьому вже в 1669 р. в повіті діяло 17 римо-католицьких костелів.

В середині XVII століття в повіті було 67 600 селянських господарств, а населення становило 540 800 осіб [1]. За цим показником Оршанський повіт був одним з найбільших у свій час у Великому князівстві Литовському. У 1775 р. в ньому налічувалося 8819 димів.

У 1772 р. під час першого поділу Речі Посполитої більша частина повіту була окупована Російською імперією, центр повіту був перенесений в Холопеничі. Повіт був остаточно ліквідований російською владою у 1793 році, а решта території — після другого поділу Речі Посполитої.

На початку XX століття території колишнього Оршанського повіту ВКЛ в складі Російської імперії відповідали Сененський, Оршанський, Могильовський, Горецький повіти; велика частина Чауського і Биховського повітів; і західні частини Мстиславського і Черіковского повітів Могильовської губернії та східні частини Борисовського, Ігуменського і північно-східна частина Бобруйського повітів Мінської губернії.

Урядники

Від повіту місцева шляхта посилала двох послів на вальний сейм Речі Посполитої та двох депутатів у Головний трибунал. У м. Орші збиралися повітові сеймики — місцеві станово-представницькі органи. Там же знаходилися підкоморний, земський і гродський суди.

У більшості випадків сенаторські посади займали представники середньої шляхти. Також йшли справи й зі старостами. Земські чини, як і всюди, також займала середня шляхта, для якої вони служили показниками положення в суспільстві.

Оршанські намісники-старости та старосты[1]
Оршанські підстарости[3]
  • 1577: Іван Сапега[4]
  • 1578: Василь Тяпинський
  • 1599: П. Кублицький
  • 1614: А. Подберезський
  • 1625—1634: Іван Друцький-Любецький
  • 1651: Петро Галімський
Оршанські повітові маршалки[3]
  • 1569—1575: Павло Друцький-Соколинський
  • 1575—1585: Тимофій Друцький-Соколинський
  • від 1585: Р. Подберезський
  • 1591: Богдан Лукомський
  • 1591—1605: Михайло Друцький-Соколинський
  • 1605—1619: Григорій Юрій Друцький-Горський
  • 1619: І. Курч
  • 1620: Семен Самійло Санґушко
  • 1622—1648: Ян Друцький-Соколинський
  • 1653: Петро Галімський
  • 1665: Михайло Кароль Друцький-Соколинський[5]
  • 1771: Миколай Саба Данилович-Храповицький[6]
  • після 1772: Антоній Данилович-Храповицький
  • 1792: Тадеуш Пржисецький
Оршанські хорунжі[3]
Оршанські земські судді[3]
  • 1580—1591: Богдан Лукомський
  • 1599—1615: А. В. Воропай
  • 1620—1625: І. Б. Лукомський
  • 1635: І. Цехановецький
  • 1638—1642: М. Баратинський

Примітки

  1. (біл.) Насевіч В. Л., «Аршанскі павет» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя — Мн., 2005. — Т.1., С.252-254.
  2. (біл.) М. Спірыдонаў, «Храптовіч, Літавор-Храптовіч, Іахім Ігнацы Юзаф» // ВКЛ Энцыклапедыя, Мн., 2008 г. — Т.2. С.718.
  3. а б в г (біл.) Камінскі М. І., Насевіч В. Л., «Аршанскі павет» // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі — Мн., 1993 г., — Т.1, С.190-192.
  4. а б (біл.) С. Асіноўскi, «Орша. Залатыя стрэлы на блакітным полi». — Мн., 1997 г.
  5. (біл.) В.Насевіч, «Друцкія-саколінскія» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя — Мн., 2007 — Т.2., С.603.
  6. (біл.) У. Вяроўкін-Шэлюта, «Храпавіцкія» // ВКЛ Энцыклапедыя, Мн., 2007. — Т.2. С.718.
  7. а б (біл.) З. Яцкевіч, «Малы гербоўнік халопеніцкай шляхты». — Мн., 1999 г.

Джерела

{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Оршанський повіт
Listen to this article