Loading AI tools
угорський художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пал Сіньєї Мерше (угор. Szinyei Merse Pál; 4 липня 1845, Сінзеуйфалу — 2 лютого 1920, Ерньє) — угорський художник, засновник угорського імпресіонізму, директор університету мистецтв.
Пал Сіньєї Мерше | |
---|---|
Народився | 4 липня 1845[1][2][…] Хминянська Нова Вес, Пряшів, Пряшівський край, Словаччина |
Помер | 2 лютого 1920[3][1][…] (74 роки) Яровнице, Сабінов |
Країна | Угорщина |
Діяльність | художник, політик |
Alma mater | Мюнхенська академія мистецтв (1869) |
Знання мов | угорська[1] |
Напрямок | імпресіонізм |
Жанр | портрет |
Magnum opus | Повітряна куля |
Посада | член Національних зборів Угорщини[d][4] |
Партія | Ліберальна партія (Угорщина)[4] |
Нагороди | |
Народився в сім'ї старого дворянства, яке підтримувало Угорську революцію. Через політичні заворушення відвідував приватні школи. У 1864 році за підтримки своїх батьків вступив до Мюнхенської академії мистецтв, де його вчителем був Олександр фон Вагнер. Пізніше, з 1867 по 1869, його вчителем був художник академічного спрямування Карл Теодор фон Пілоті. Там він зустрів Вільгельма Лейбля, який познайомив його з пленером. Після відвідання великої художньої виставки в 1869 році, він прагнув якнайшвидше взятися за роботу і покинув Академію.
У 1870 році, у зв'язку зі спалахом Франко-прусської війни переїхав до Генуї і був схильний залишитися там, але повернувся в 1872 році на прохання батька. Він облаштував студію поряд із студією свого друга Арнольда Бекліна. У наступному році він одружився. Незабаром він переважно був зайнятий фінансовими питань і його заняття живописом страждали. Після декількох років негативної критики і збільшення сімейних проблем він покинув живопис на більш як десять років, починаючи з 1882.
У 1887 році, його проблеми завершилися розлученням. Протягом наступних кількох років він зосередився на вихованні свого сина Фелікса, який залишився з ним. Коли син залишив дім, друзі Пала почали кампанію, щоб переконати його, що він повинен почати малювати знову. У 1894 році вони організували ретроспективну виставку, де одна з його робіт була придбана імператором Францем Йосифом. Решту свого життя він продовжував малювати без перерв, хоча він як і раніше був дуже самокритичним і створював менше картин на рік, ніж доти.
У 1896 році він був обраний до Сейму Угорщини, де він виступав за великі реформи у мистецькій освіті. Пізніше він почав широко виставлятися: в Парижі, Сен-Луї, Берліні, Римі, та в інших місцях. У 1902 році він осліп на одне око, але продовжував працювати в тому ж темпі. У 1905 році він став президентом Угорської університету витончених мистецтв. Він займав цю посаду до своєї смерті, заохочуючи молодих художників і підтримуючи мистецький осередок у Бая-Маре.
У 1912 році музей Ернст організував найбільшу виставку його робіт, і він був нагороджений лицарським хрестом Королівського угорського ордена Святого Стефана[5]. Пізніше, Музей образотворчих мистецтв виділив кімнату для його картин. Після його смерті група його друзів створили «товариство Сіньєї Мерше», щоб продовжити його роботу з відкриття і просування нових, молодих художників.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.