Партизанська війна в балтійських країнах
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Партизанська війна в балтійських країнах або Рух опору Лісових братів — збройна боротьба мешканців країн Балтії проти радянської влади з 1940-х до середини 1950-х років.
Партизанська війна в балтійських країнах | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Частина Окупації балтійських країн | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Лісові брати
За підтримки: |
СРСР | ||||||
Військові сили | |||||||
~50,000 (щонайбільше) | невідомо | ||||||
Втрати | |||||||
561 вбито, 4,285 поранено 1,458 вбито, 5,052 поранено 21,103 вбито ~20,000 заарештовано[1] |
Радянська армія та внутрішні війська:
| ||||||
4,000 прорадянських цивільних вбито Лісовими братами |
Збройне повстання проти СРСР почалося після повторної радянської окупації країн Балтії у 1944 році. За деякими оцінками в партизанському русі були задіяні близько 10,000 партизан в Естонії, 10,000 партизан в Латвії, 30,000 партизан в Литві та набагато більше цивільних підпільників та співчуваючих. Ця війна продовжувалася як організований збройний спротив до 1956 року, коли кількісна перевага радянських військ змусила місцеве населення прийняти інші форми опору. Партизанський рух у післявоєнний час в країнах Балтії за розмахом може бути порівняний з діяльністю В'єтконгу у Південному В'єтнамі.[3]