Перша конголезька війна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Перша конголезька війна (1996-1997), також знана як Перша світова війна[1] Африки - громадянська війна та міжнародний військовий конфлікт, що відбувався переважно в Заїрі (сучасна Демократична Республіка Конго), із поширенням у Судан й Уганду. Кульмінацією конфлікту стало вторгнення, внаслідок чого було скинуто президента Заїру Мобуту Сесе Секо. Його замінив лідер повстанців Лоран-Дезір Кабіла. Розбурканий уряд Кабіли згодом зіткнувся з його союзниками, і цей конфлікт створив підґрунтя для Другої конголезької війни у 1998-2003.
Перша конголезька війна | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Табір руандійських біженців в Заїрі, 1994 рік | |||||||||
| |||||||||
Сторони | |||||||||
Інтерахамве |
Альянс демократичних сил за звільнення Конго | ||||||||
Командувачі | |||||||||
Мобуту Сесе Секо |
Лоран-Дезіре Кабіла | ||||||||
Сили | |||||||||
50 000 — 60 000 Особлива президентська дивізія 40 000–100 000 |
АДСЗК: 57 000 | ||||||||
Втрати | |||||||||
10 000 — 15 000 вбитих | 3000 — 5000 вбитих |
Внутрішні чвари, диктатура та економічний спад принесли занепад у Заїр вже у 1996 році. Східні регіони країни були дестабілізовані через Руандський геноцид, який пробив її кордони, а також через довготривалі регіональні конфлікти та образи, що залишилися нерозв’язаними ще з часів Конголезької кризи. У багатьох областях від державної влади залишилась лише назва, а реальна влада перейшла до армії ополченців, полководців та повстанських груп (деякі симпатизували уряду, інші ж були відверто ворожими).[1][2] Населення Заїру стало неспокійним і обурювалося бездарним і корумпованим режимом, чия армія перебувала в катастрофічному стані.[3][1] Мобуту, який був смертельно хворим, більше не міг тримати під контролем різні фракції в уряді, що ставило їхню лояльність під сумнів. Крім того, кінець «холодної війни» означав, що сильна антикомуністична позиція Мобуту більше не була достатньою для виправдання політичної та фінансової підтримки, яку він отримував від іноземних держав, тому його режим, по суті, став політичним і фінансовим банкрутом.[3][1]
Ситуація остаточно загострилася, коли Руанда вторглася в Заїр у 1996 році, щоб перемогти низку повстанських груп, які знайшли притулок в країні. Це вторгнення швидко загострилося, оскільки до нього приєдналося більше держав (включаючи Уганду, Бурунді, Анголу та Еритрею), а проти Мобуту був зібраний конголезький союз повстанців.[2] Хоча уряд Заїру намагався чинити ефективний опір і мав підтримку союзних збройних сил, а також Суданом, режим Мобуту впав за лічені місяці.[3] Попри нетривалість війни, вона принесла масові руйнування та масштабне етнічне насильство, сотні тисяч загинули у боях та супутніх погромах.[1]
Було створено новий уряд, а Заїр перейменовано в Демократичну Республіку Конго, однак припинення режиму Мобуту не принесло особливих політичних змін, і Кабіла опинився в непростому становищі проксі для своїх колишніх спонсорів. Аби запобігти перевороту, Кабіла вигнав усі військові загони Руанди, Уганди та Бурунди з Конго та перейшов до створення коаліції, включно з намібійськими, ангольськими, зімбабвійськими та замбійськими силами, яка незабаром охопила низку африканських держав від Лівії до Південної Африки, хоча їхня підтримка була неоднозначною.[3] Тристороння коаліція відповіла другим вторгненням на схід, переважно через проксі-групи. Ці дії стали каталізатором Другої війни в Конго наступного року, хоча деякі експерти вважають, що краще розглядати два конфлікти як одну безперервну війну, наслідки якої відчуваються й досі.[4][5]