Перша палестинська інтифада
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Перша палестинська інтифада (араб. الانتفاضة الفلسطينية الأولى) — повстання палестинських арабів у період з 1987 до 1991 року, метою якого було проголошено «боротьбу проти ізраїльської окупації» територій, взятих під контроль під час Шестиденної війни (1967). Іноді датою завершення першої інтифади називають вересень 1993 року, коли було підписано Угоди в Осло.
Перша палестинська інтифада | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Арабо-ізраїльський конфлікт | |||||||
Солдат АОІ перевіряє машину біля дорожнього загородження поблизу Джебалії, лютий 1988 року | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Ізраїль | ОВППалестинський ісламський джихад | ||||||
Командувачі | |||||||
Іцхак Шамір | «Єдине національне керівництво повстанням» | ||||||
Втрати | |||||||
111 убитих[2] | До 1119 убитих у боях з ізраїльтянами[2][3] і 1000 — внаслідок внутрішніх конфліктів[3][4] |
Першу інтифаду іноді також називають «війною каменів», оскільки на її початку палестинці в основному використовували проти ізраїльтян каміння та саморобну зброю. До часу підписання «Угод в Осло» внаслідок інтифади загинули 111 ізраїльтян та понад 2000 палестинців (з них 1100 — загиблі в боротьбі з ізраїльтянами й 1000 — у внутрішніх арабських конфліктів).
Інтифада почалась напівстихійно; пізніше Організація визволення Палестини намагалась претендувати на роль її організатора.