Полоничі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Полоничі | |
|---|---|
| Країна |  |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Буський район |
| Рада | Задвірська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4620682003 |
| Основні дані | |
| Населення | 601 |
| Площа | 3,526 км² |
| Густота населення | 170,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80553[1] |
| Телефонний код | +380 3264 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′10″ пн. ш. 24°22′20″ сх. д. / 49.86944° пн. ш. 24.37222° сх. д.Координати: 49°52′10″ пн. ш. 24°22′20″ сх. д. / 49.86944° пн. ш. 24.37222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
220 м |
| Водойми | р.Полтва (притока Західного Бугу) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80553, Львівська обл., Буський р-н, с. Задві'ря |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Поло́ничі — село в Україні, у Буському районі Львівської області. Населення - 601 особа. Орган місцевого самоврядування — Задвір'янська сільська рада. У центрі села, неподалік новозбудованого мурованого храму стоїть дерев'яна церква св. арх. Михаїла 1895 р.. Через Полоничі проходить залізниця Львів — Броди та Львів — Тернопіль.
Географія, клімат
Село Полоничі знаходиться в південно-західній частині Буського району на віддалі 27 км від обласного центру м. Львова, на 34 км від районного центру. Розташоване на пагорбах серед заболочених колись рівнин. Зараз вони порізані каналами, які відводять зайві води до р. Полтви.
З південної та західної сторони на віддалі кількох кілометрів від села оточує смуга лісів. Вздовж південних границь села протікає річка Полтва.
Село Полоничі розташоване в лісостеповій зоні. Клімат помірний, пануючі вітри — північно-західні.
Площа населеного пункту — 357,6 га.
Історія
Село Полоничі — давнє українське поселення, початки якого сягають десь приблизно XIV—XV ст. перші його поселенці — втікачі із татаро-монгольського полону. Звідси і назва села «Полоничі».
У податковому реєстрі 1515 року село згадується як спалене[2].
У 1825 р. селяни споруджують собі в селі церкву, першим парохом якої став о. Микола Бабухівський.
Після 1848 р. та скасування кріпосного права в с. Полоничі масово посиляються колоністи — поляки. В 1893 р. в село насунулась важка епідемія тифу, яка забрала багато людей. А в травні 1895 р. згоріло село. І знову патріотизм села, селяни спорудили нову церкву, а Яким Білий віддав свій власний будинок під школу — першим вчителем став дяк Пилип Крет.
18 листопада 2018 р. Преосвященний Михаїл Колтун, правлячий архиєрей Сокальсько-Жовківської єпархії, здійснив Чин освячення новозбудованого храму св. Архистратига Михаїла.
Відомі люди
- Преосвященний Михаїл (Колтун) — єпископ Сокальсько-Жовківський.
- Колтун Стах Михайлович — професор, доцент Зооветеринарної академії.
- Колтун Володимир Михайлович (1978—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- У 1946 році в с. Полоничі загинув Володимир Макаровський-«Чайка», командант боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН.[3]
- У 1934—1940 рр. парохом місцевої церкви був о. Роман-Мар'ян Берест.
Примітки
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Буський район
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa : Skład główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Боївка «Чайки». Діяльність боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН(б) 1944-1946 р.р. під командою Володимира Макаровського-«Чайки» - Петро Гнида - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Процитовано 2016-12-09.
Посилання
| |||||||||||
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
