Польсько-угорська шабля
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Польсько-угорська шабля — це тип шаблі, що сформувався у XVI–XVII столітті в Угорщині під східним впливом[1][2]. З другої половини XVI ст. ці шаблі набули характерних рис: верхів’я дещо збільшене, нахилене вперед, сплющене, мигдалеподібної форми; гарда у вигляді хрестовини з дуже довгими кільйонами; руків’я конічної форми; клинок слабо викривлений, в останній третині утворює велику єлмань[1].