Поліпропілен

Поліпропіле́н — синтетичний полімер, продукт полімеризації пропілену, [—СН2—СН(СН3)—]n. Безбарвна речовина; густина (при температурі 20 °С) 920—930 кг/м³, t_пл 172 °С. Характеризується високою ударною міцністю, стійкістю до багаторазових згинань, зносостійкістю, низькою паро- й газопроникністю, високими діелектричними показниками. Поліпропілен не розчиняється в органічних розчинниках, стійкий до дії киплячої води і лугів; руйнується під дією азотної та сірчаної кислот, хромової суміші; відзначається низькою термо- і світлостійкістю.

Поліпропілен
Коротка назва	PP і ПП
Першовідкривач або винахідник	J. Paul Hogand
Полімер для	пропілен
CXSMILES	[*]CC(C)[*] |Sg:n:1,2,3::ht|
Густина	0,925 ± 0,01 г/см³
Температура плавлення	145 ± 20 °C
Код переробки	05
Поліпропілен у Вікісховищі

Застосовують у виробництві поліпропіленового волокна, полімерних труб, плівок.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.