Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пінополіуретан — синтетичний пористий матеріал на основі поліуретану, що на 85-90 % складається з інертної газової фази. Залежно від виду вихідного поліуретану може бути жорстким або еластичним («поролон»). Матеріал здатний протистояти найагресивнішим мікроорганізмам і середовищам.[1]
Широкий рецептурний діапазон пінополіуретану дозволяє отримувати матеріал з різноманітною щільністю та унікальними фізико-механічними властивостями.
За теплоізоляційними характеристиками покриття з пінополіуретану переважають усі відомі матеріали (наприклад, цегляну стіну товщиною 64 см може замінити, за теплопровідністю, стіна з пінополіуретану товщиною 3,5 см.).[2]
Пінополіуретан наноситься на поверхню в рідкому вигляді під тиском. На об'єктах він виробляється за допомогою спеціальних мобільних установок. Компоненти шлангами високого тиску надходять у пістолет, у результаті змішування утворюють суміш, яка спінюється і з точним дозуванням надходить на суху, чищену від пилу поверхню. За кілька хвилин піна твердне, покриття стає твердим. При такому покритті покрівлі існує економія часу і значна економія грошових ресурсів.[2] Окупність покрівлі, ізольованої з використанням пінополіуретану, становить, в середньому, 5 років за рахунок зниження витрат на опалення.[3]
Поліуретан використовують при виготовленні панелей, ізоляційних блоків різноманітного призначення, герметизації міжпанельних стиків у будинках, здійснюють ізоляцію холодильних і морозильних камер, підвалів, стель, мансард, саун, лазень.
На одному кілометрі ізольованого пінополіуретаном теплопроводу діаметром 100 мм економиться 100 тонн умовного палива щороку.[2]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.