Радянсько-китайський розкол
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Радянсько-китайський розкол (1960–1989) — погіршення політичних і ідеологічних відносин між Китайською Народною Республікою і СРСР під час холодної війни (1945–1991). Доктринальні розбіжності мають коріння в китайських та російських національних інтересах, а з ідеологічного погляду різні інтерпретації марксизму: маоїзм і марксизм-ленінізм. У 1950-х і 1960-х роках ідеологічні суперечки між комуністичними партіями СРСР і Китаю також торкались можливості мирного співіснування з капіталістичним Заходом, проте Мао Цзедун проголосив вороже ставлення до капіталістичних країн, безумовну відмову від мирного співіснування, яке він сприймає як марксистський ревізіонізм СРСР. Крім того, з 1956 року, КНР і СРСР (не оголошуючи) розійшлися у марксистській ідеології, і, в 1961 році, коли доктринальні розбіжності дійшли до точки біфуркації, Комуністична партія Китаю офіційно засудила політичну лінію КПРС, як «ревізіоністських зрадників групи радянського керівництва», на чолі з Микитою Хрущовим[1].