![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cf/MillstoneHill.jpg/640px-MillstoneHill.jpg&w=640&q=50)
Радіолокаційна астрономія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Радіолокаційна астрономія, або радарна астрономія — це техніка спостереження за астрономічними об'єктами, розташованими на відносно невеликих відстанях від Землі, шляхом відбиття радіохвиль або мікрохвиль від досліджуваного об'єкта та аналізу відбитого сигналу. Радіолокаційна астрономія відрізняється від радіоастрономії тим, що остання є пасивним спостереженням (тобто лише прийомом), а перша — активним (передачею та прийомом). Радіолокація застосовувалась до багатьох тіл Сонячної системи. Радіолокаційна передача може бути імпульсною або неперервною.
Потужність відбитого сигналу радара обернено пропорційна четвертому степеню відстані (закон обернених квадратів для надісланого сигналу помножений на закон обернених квадратів для відбитого сигналу). Така сильна залежність від відстані жорстко обмежує максимальну відстань радіолокації. Модернізовані засоби, збільшена потужність трансивера та вдосконалена апаратура розширили можливості радіолокаційних спостережень.
Радіолокаційні методи надають інформацію, недоступну з інших методів досліджень. Наприклад, вони дозволили перевірку загальної теорії відносності шляхом спостереження за Меркурієм[1] і надання уточнення значення астрономічної одиниці[2]. Радіолокаційні зображення надають інформацію про форми та поверхневі властивості малих тіл Сонячної системи, яку неможливо отримати за допомогою інших наземних методів.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cf/MillstoneHill.jpg/640px-MillstoneHill.jpg)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/30/ADU-1000-4.jpg/640px-ADU-1000-4.jpg)
Покладаючись на потужні наземні радари (потужністю до одного мегавата)[3], радарна астрономія здатна надати надзвичайно точну астрометричну інформацію про структуру, склад і рух об'єктів Сонячної системи[4]. Це допомагає сформувати довгострокові прогнози зіткнення астероїда з Землею, як це було зроблено для астероїда 99942 Апофіс. Зокрема, оптичні спостереження вимірюють, де на небі з'являється об'єкт, але не можуть з високою точністю виміряти відстань. З іншого боку, радар безпосередньо вимірює відстань до об'єкта і його променеву швидкість. Поєднання оптичних і радіолокаційних спостережень зазвичай дозволяє передбачити орбіти принаймні на десятиліття, а іноді й на століття вперед.
Багато успішних радарних спостережень було здійснено за допомогою радіотелескопа Аресібо. Після його аварії в серпні 2020 року[5], єдиним регулярно використовуваним радіолокаційний астрономічним інструментом залишився Голдстоунівський радар Сонячної системи.