![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/61/Healing_of_a_bleeding_women_Marcellinus-Peter-Catacomb.jpg/640px-Healing_of_a_bleeding_women_Marcellinus-Peter-Catacomb.jpg&w=640&q=50)
Ранньохристиянське мистецтво і архітектура
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ранньохристиянське мистецтво та архітектура (або палеохристиянське мистецтво) — це мистецтво, створене християнами або під християнським патронатом, від самого раннього періоду християнства до, залежно від визначення, між 260 і 525 роками. На практиці християнське мистецтво, яке можна ідентифікувати, збереглося лише з 2 століття.[1] Після 550 року християнське мистецтво класифікується як візантійське або відповідно до регіону.[1][2]
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/61/Healing_of_a_bleeding_women_Marcellinus-Peter-Catacomb.jpg/640px-Healing_of_a_bleeding_women_Marcellinus-Peter-Catacomb.jpg)
Важко знати, коли почалося чітко християнське мистецтво. До 100 року християни могли бути обмежені своїм становищем переслідуваної групи від створення довговічних витворів мистецтва. Оскільки християнство як релігія не було добре представлене в публічній сфері, відсутність уцілілого мистецтва може свідчити про брак коштів на меценатство та просто про малу кількість послідовників. Обмеження Старого Заповіту щодо виробництва різьблених (ідола чи фетиша, вирізьбленого на дереві чи камені) зображень (див. також Ідолопоклонство та християнство), можливо, також обмежували християн від створення мистецтва. Християни, можливо, виготовляли або купували мистецтво з язичницькою іконографією, але надавали йому християнського значення, як вони це зробили пізніше. Якби це сталося, «християнське» мистецтво не відразу можна було б впізнати як таке.
Раннє християнство використовувало ті ж засоби мистецтва, що й навколишня язичницька культура. Ці носії включали фреску, мозаїку, скульптуру та ілюмінацію рукописів. Ранньохристиянське мистецтво використовувало не лише римські форми, а й римські стилі. Пізня класика включала пропорційне зображення людського тіла та імпресіоністичне зображення простору. Пізній класичний стиль можна побачити в ранньохристиянських фресках, таких як фрески в Римських катакомбах, які містять більшість зразків найдавнішого християнського мистецтва.[3][4][5]
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/73/Lipsanoteca_di_Brescia.jpg/640px-Lipsanoteca_di_Brescia.jpg)
Ранньохристиянське мистецтво та архітектура адаптували римські мистецькі мотиви та надали нового значення тому, що було язичницькими символами. Серед використаних мотивів були павич, виноград справжній і «Добрий пастир». Ранні християни також розробили власну іконографію; наприклад, такі символи, як риба (іхтіс), не були запозичені з язичницької іконографії.
Учені зазвичай поділяють ранньохристиянське мистецтво на два періоди: до і після Міланського едикту 313 року, який приніс так званий Тріумф Церкви за часів Костянтина, або Першого Нікейського собору 325 року. Попередній період називають доконстянтинівським або донікейським періодом і після нього періодом Перших семи Вселенських соборів.[6] Таким чином, кінець періоду раннього християнського мистецтва, який історики мистецтва зазвичай визначають як 5-7 століття, є значно пізнішим, ніж кінець періоду раннього християнства, як зазвичай визначають теологи та історики церкви, який частіше вважається закінченим за Костянтина, близько 313—325 років.