Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Юрій Іванович Римаренко | |
---|---|
Народився | 9 травня 1929 Богуслав |
Помер | 10 вересня 2006 (77 років) |
Країна | Україна |
Діяльність | філософ |
Alma mater | Київський державний університет |
Галузь | філософія, правознавство, політологія |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор філософських наук |
Нагороди |
Юрій Іванович Римаренко (9 травня 1929, Богуслав — 10 вересня 2006) — радянський кдбіст, розвідник, філософ, правознавець і політолог, доктор філософських наук (з 1974 року), професор (з 1982 року), член-кореспондент Академії правових наук України (з 2000 року), академік Міжнародної академії інформатики (з 1996 року). Автор українофобського пасквіля «Буржуазний націоналізм та його „теорія“ нації».
Народився 9 травня 1929 року у місті Богуславі в родині вчителів. У 1930 році його батьки переїхали до Черкас. Середню освіту здобув у Черкаській школі № 2[1]. Після закінчення у 1952 році юридичного факультету Київського університету працював у зовнішній розвідці МДБ СРСР, КДБ при РМ СРСР оперативним працівником. У 1964–1966 роках навчався в аспірантурі історичного факультету Київського університету.
У 1965–1970 роках — науковий співробітник Інституту філософії. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Деятельность КП(б)У по воспитанию трудящихся в духе пролетарского интернационализма и непримиримости к буржуазному национализму в 1921–1922 годах». З 1970 року — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР. У 1974 році здобув науковий ступінь доктора філософських наук на підставі захисту дисертації «Критика буржуазно-националистических доктрин нации и национальных отношений», в основу якої була покладена монографія «Націоналізм і його теорія нації» (Київ, 1973).
Від 1977 року — начальник кафедри філософії, згодом — проректор з наукової роботи Київської ВШ МВС СРСР. З 1992 року працював в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України головним науковим співробітником відділу історико-політологічних досліджень держави і права України; одночасно у 1995–2002 роках, — завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київського університету права. З 2002 року — професор кафедри адміністративної діяльності НАВСУ, керівник проєкту «Міжнародна поліцейська енциклопедія». Фундатор і президент незалежого дослідницького центру «Етнодержавознавчі студії: парадигма нова». Член спеціалізованих рад по захисту докторських дисертацій з права та політології при Інституті держави і права імені В. М. Корецького та Інституті міжнародних відносин при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Брав участь у розробці ряду законопроєктів, що стосуються: концепції державної етнонаціональної політики; статусу кримськотатарського народу і статусу біженців; реформування органів внутрішніх справ.
Помер 10 вересня 2006 року.
Досліджував проблеми історії та теорії держави і права, філософії права, прав людини, політології, етнополітології, етнофілософії, націософії. Започаткував нові напрями наук, досліджень: етнодержавознавство, міграційне право (міграцієзнавство), етнокультурознавство. Основні праці:
Заслужений діяч науки і техніки України (з 1989 року), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1989 рік), премій імені Я. Галана Спілки журналістів України (за 1972 рік), імені М. П. Василенка НАН України (за 1997 рік), імені Ярослава Мудрого АПрН України (за 2002 рік), Державної премії України в галузі науки і техніки (за 2005 рік; за шеститомне видання «Енциклопедія етнокультурознавства»[2]), лауреат багатьох конкурсів наукової літератури.
За багаторічну наукову і практичну діяльність нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (травень 1999), медаллю М. Вавілова Всесоюзного товариства «Знання» (1982), Почесною грамотою Верховної Ради України, почесними відзнаками МВС України та міжнародних поліцейських асоціацій.
Історик Г. В. Касьянов охарактеризував працю «Мала енциклопедія етнодержавознавства» як «досить строката суміш наукових статей, публіцистики, фраґментів ідеологічних розробок, політичних програм, офіційних документів, праць "класиків" тощо»[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.