Розсіювання світла сферичною частинкою
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Розсі́ювання сві́тла сфери́чною части́нкою — класична задача електродинаміки, розв'язана 1908 року німецьким фізиком Густавом Мі для частинки будь-якого розміру[1].
Задача розглядає розсіювання електромагнітної хвилі з напруженістю електричного поля
де — частота, — хвильовий вектор, а — амплітуда хвилі, на сферичній частинці з радіусом R і діелектричною проникністю .
Розв'язок задачі знаходиться за допомогою розкладу електромагнітного поля на сферичні гармоніки.