Loading AI tools
український іконописець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Іва́н Рутко́вич — український галицький іконописець кінця XVII — початку XVIII століття доби бароко, який працював переважно у Жовкві.
Іван Руткович | |
---|---|
Народився | 1650 Золочівський район, Львівська область, Україна |
Помер | 18 століття |
Діяльність | художник, іконописець |
Жанр | іконопис |
Перше письмове свідчення про Івана Рутковича з'являється в жовківських актах у 1681 році, коли він разом з дружиною Євою купує дім навпроти хвіртки міської церкви. Є згадка в записах жовківської церкви Різдва Христового про Рутковича, як міщанина Жовкви і «маляра білокаменського», а також пізніші (1694) згадки про нього як про члена братства міської церкви та про обрання присяжним лавником Жовкви (1686), хоча засідання магістрату він відвідував рідко через зайнятість замовленнями[1]. Прикметник «білокаменський» може свідчити про його попереднє навчання майстерності у Білому Камені, де на той час вже існував центр малярства. Віра Свєнціцька виділяє два етапи творчості, зі зростанням майстерності та чіткості стилю — перший у період 80-х років, коли він працював над іконами для Волиці Древлянської, присілку Марошанки, Потелича та Волі Висоцької; другий — у 90-х роках XVII ст. з роботами Жовківського іконостасу зі Скваряви Нової. Вона ж припускає, що Руткович помер між 1703 і 1708 рр.[2].
Руткович малював традиційною для тих часів технікою темпери на яйцевій емульсії, але, очевидно, змішаній з олією. Малював на липових, грубо вигладжених дошках, проклеєних на стиках зі зворотного боку. Рельєфні орнаменти тла з накладеною позолотою створювалися на крейдяному ґрунті, що дозволяло вносити елементи різьблення не лише в обрамлення, а й у площину картини. Контури і елементи композиції художник накреслював чорною фарбою по підмальовку, виконаному ясною вохрою, а в темніших місцях — сірою й коричневою фарбами, на які він накладав світліші мазки вохри, рум'яне і білил, формуючи світлотінь на обличчях образів. Невідомо, чи працював Руткович олійною технікою на полотні та блясі, які вже були поширені в той час[3].
Перші ікони майстра — «Жертвоприношення Авраама» та «З'явлення Христа Марії Магдалині»[4].
З творчості Рутковича відомі збережені цілістю або частково іконостаси у дерев'яних церквах: у Волиці-Деревлянській, у Волі-Висоцькій, у церкві Пресвятого Серця Христового Жовкви (1697 — 99), на початку XIX століття перенесений до церкви Собору Пресвятої Богородиці у Скваряві Новій, нині у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького. Іконостаси І. Рутковича визначили тип західноукраїнського іконостасу кінця 17 першої половини XVIII століття з додатковим рядом євангельських сцен, а «жовківський іконостас» був вершинним етапом розвитку українського класичного іконостасу XVII століття.
Окремі донаторські ікони Рутковича виконані у традиційній манері. Серед них:
І. Руткович, зберігаючи багатовікові українсько-візантійські іконописні традиції — велику емоційну впливовість колориту і музику лінійних ритмів, зумів обережно і з тактом використати нові західноєвропейські. елементи, зачерпнуті переважно з голландської гравюри.
На початку січня 2012 року на Львівщині з дерев'яної церкви Вознесіння Господнього, пам'ятки архітектури національного значення у селі Волиці-Деревлянській Золочівського району, з намісного ряду іконостасу церкви невідомі вирізали та викрали чотири унікальних образи — святого Миколая, Богородиці-Одигітрії, Христа Пантократора та Вознесіння Господнє, намальованих Іваном Рутковичем наприкінці XVII століття[5].
На пошану Івана Рутковича названо вулиці у Львові та Жовкві.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.