Савелій Сергій Степанович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Сергі́й Степа́нович Саве́лій (*27 вересня 1955, Кулажинці) — український спортивний телекоментатор, заслужений журналіст України.
Савелій Сергій Степанович | ||
---|---|---|
Народився |
27 вересня 1955(1955-09-27) (68 років) с. Кулажинці (Гребінківського району Полтавської області), Україна | |
Громадянство | Україна | |
Національність | українець | |
Місце проживання | Київ | |
Діяльність | спортивний журналіст, телекоментатор | |
Alma mater | Київський державний університет імені Тараса Шевченка (журналістика, 1981) | |
Нагороди |
| |
|
У 1972 році закінчив середню школу в Кулажинцях, 1972—1973 роки — навчання в МПТУ № 11 і робота електрозварювальником у Кременчуці, 1973—1975 роки — служба у військах урядового зв'язку, 1975—1981 роки — підготовче відділення і факультет журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. В юності захоплювався вільною боротьбою, став срібним призером чемпіонату Полтавщини 1973 року (товариство «Трудові резерви»).[1]
Працював коментатором на 12 Олімпійських іграх за участю спортсменів незалежної України (1994 р. — Ліллехаммер (Норвегія), 1996 р. — Атланта (США), 1998 р. — Нагано (Японія), 2000 р. — Сідней (Австралія), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті (США), 2004 р. — Афіни (Греція), 2006 р. — Турин (Італія), 2008 р. — Пекін (Китай), 2010 р. — Ванкувер (Канада), 2012 р. — Лондон (Англія) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві.
Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012.[2] Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ.[3] У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці».
Коментував перший матч 1-го чемпіонату України з футболу — «Чорноморець» — «Карпати» (1992)[4], провів перший прямий репортаж з Олімпійських ігор (12 лютого 1994 року, відкриття Олімпіади в Ліллехаммері, разом з Сергієм Лифарем)[5]. Коментував матчі київського «Динамо» в Лізі чемпіонів у найуспішнішому сезоні 1998–1999 років.[6] Був віцепрезидентом федерації настільного тенісу України.[1] Член президії Асоціації спортивної боротьби України. Близький друг братів Савлохових — головного тренера збірної України з вільної боротьби Руслана і нині покійних заслужених тренерів України Бориса і Тимура.[1] Почесний працівник Національного телебачення України.
Нині працює заступником директора творчого об'єднання «Спорт» Національної телекомпанії України.