«Сковорода»— поема-симфонія українського поета Павла Тичини, перший варіант якої написано в 1920—1922рр., надруковано наприкінці 1922-го в газеті «Вісті», в середині 1923-го— в журналі «Шлях мистецтва». За визначенням дослідників новітньої літератури, поема відбиває дух періоду національно-визвольної поразки. Науковці вважають, що поема— один із найкращих зразків високого поетичного стилю в українській ліриці першої третини ХХ ст. У поемі органічно відбилися не тільки новаторські пошуки молодого поета в царині поєднання ліро-епічного мислення і музичності народної пісні та глибокий спалах імпульсивних переживань художнього героя, розчарування якого суголосні із трагедією українства в часи «червоного терору», але й останні надії народу на визволення у відчайдушній боротьбі[1].
Ця стаття покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту.(8 грудня 2022)