Солончак
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Солончáк — ґрунт, насичений солями. Солончаки — це інтразональна група ґрунтів[1], що можуть формуватися у різних природних зонах, починаючи з арктичного поясу і закінчуючи тропічним; відрізняються від інших ґрунтів високим вмістом солей у деякій частині або у всьому профілі, що перешкоджають розвитку більшості рослин, за винятком галофітів (солянок, поташників, солонців, солеросів).
Солончак — ґрунт, головною діагностичною ознакою якого є постійна наявність у поверхневому горизонті легкорозчинних солей у такій кількості, що це пригнічує ріст і розвиток глікофітних рослин. Цьому відповідає вміст солей у прошарку 0-20 см не менше 1% при хлоридно-сульфатному їхньому складі або екологічно еквівалентний показник при інших типах засолення[2].
Солончаки поширені переважно в посушливих і напівпосушливих зонах і прибережних регіонах усіх кліматичних поясів. В Україні солончаки поширені в пониззі і дельтах деяких причорноморських річок, по берегах лиманів і мілководних заток Сивашу. Загальна площа солончаків у світі за різними оцінками становить 260–340 млн га, залежно від ступеня засоленості, що прийнята за діагностичну. За ґрунтовою картою ФАО/ЮНЕСКО засолені та лужні ґрунти посідають такі площі[3]:
Область | Площа (106 га) |
---|---|
Африка | 69,5 |
Близький і Середній Схід | 53,1 |
Азія і Далекий Схід | 19,5 |
Латинська Америка | 59,4 |
Австралія | 84,7 |
Північна Америка | 16,0 |
Європа | 20,7 |