Сігішоара

Сігішоара; рум. Sighişoara
	герб
	Сігішоара
	Основні дані
	46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д.
Країна	Румунія
Регіон	Муреш
Адмінцентр	Sighișoarad
Столиця для	Sighișoara Seatd (seat)
Засновано	1280
Площа	113,47 км²
Населення	28 102 (2011)
· густота	248 осіб/км²
Висота НРМ	380 м
Міста-побратими	Блуа, Баден, Читта-ді-Кастелло, Дінкельсбюль, Кішкунфеледьгаза, Замостя (8 вересня 2007)
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
Номери автомобілів	MS
GeoNames	8334977
OSM	↑2248573 ·R (Муреш)
Поштові індекси	545400
	Міська влада
mayor of Sighișoarad	Ioan Dorin Dăneşan
Вебсайт	sighisoara.org.ro
	Мапа
	Сігішоара Сігішоара (Румунія)
	Сігішоара у Вікісховищі

Сігішоара (рум. Sighişoara) — місто у Центральній Румунії на р. Тирнава-Маре у повіті Муреш. Населення 28,1 тис. мешканців (2011).

Коротка інформація Сігішоара рум. Sighişoara, Країна ...

Закрити

Коротка інформація

Закрити

Сігішоара відома в історії також під німецькою назвою Шесбурґ (нім. Schäßburg) та угорською — Шегешвар (Segesvár). Назву Сігішоара місто отримало 1435 р.^[3] Місто заснували німецькі колоністи із Саксонії. Перша документальна згадка про місто датується 1280 р.^[4] Вони побудували на пагорбі середньовічну фортецю, кілька храмів та всесвітньовідому Годинникову вежу.

У XIV ст. Шесбурґ став вільним містом, а у XVI ст. — одним із найрозвиненіших торгівльно-ремісничих міст Східної Європи, маючи 15 ремісничих цехів. У XV ст. у місті випускав свою монету вигнаний з Волощини господар Влад III Дракула, який до речі, тут і народився та провів юнацькі роки. У 1631 р. тут було обрано на угорський престол трансильванський князь Юрій Ракоці. Нижню частину міста було знищено землетрусом 1668 року та пожежею 1676 р., але впродовж наступного століття відбудовано наново.

У 1849 р. угорські повстанці зазнали нищівної поразки від російської армії під Сігішоарою. Серед загиблих у бою були генерал-майор Скарятин та видатний поет Шандор Петефі. У XIX ст. пам'ять про них увічнено встановленими пам'ятниками.

Текстильна та швейна (близько 50 % промислової продукції міста), скло-порцелянова (20 %), харчова (17 %), машинобудівна (11 %) промисловість. Підприємства з виробництва будматеріалів, деревообробки та поліграфічні.

кам'яні укріплення (13-14 ст.) із воротами та вежами, також Вежа із годинником висотою 64 м;
готичні «монастирська» (13 ст.) та «нагорна» (14—15 ст.) церкви;
міська забудова 17-18 ст.

Історичний центр міста Сігішоари було визнано 1999 року об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО за двома критеріями:

ІІІ — центр міста є видатною пам'яткою культури так званих трансильванських саксонців, культури, що зникла за 850 років та продовжує існувати крізь свої архітектурні пам'ятки, що і донині збереглись;
V — давнє місто-фортеця Сігішоари є видатним прикладом міста, започаткованого на межі латинської культури Центральної Європи та православно-візантійської культури південно-східної Європи.^[5]

Герман Оберт (Hermann Oberth) — один із «батьків» ракетної техніки та космонавтики, поруч із Ціолковським та Робертом Годдардом.
Фрідріх Грюнангер — австрійський архітектор.
Раду Война — румунський гандболіст, призер олімпійських ігор 1972, 1976 та 1980 рр.
Йоган-Міхаель Акнер — археолог, досліджував історію Трансильванії.