Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Теодор Ромбоутс (нід. Theodoor Rombouts 1597—1637) — художник доби бароко першої половини XVII століття з Південних Нідерландів (Фландрія, нині — Бельгія), представник фламандського караваджизму.
Теодор Ромбоутс | ||||
---|---|---|---|---|
Theodoor Rombouts | ||||
Антоніс ван Дейк «Портрет Теодора Ромбоутса», Стара Пінакотека, Мюнхен | ||||
При народженні | Theodoor Rombouts | |||
Народження | 2 липня 1597 Антверпен, Фландрія (Бельгія) | |||
Смерть | 14 вересня 1637 (40 років) | |||
Антверпен | ||||
Національність | фламандець | |||
Країна | Габсбурзькі Нідерланди | |||
Жанр | побутовий жанр, релігійна композиція | |||
Навчання | учень Франса Ланквелта та Ніколо Реньєрі | |||
Діяльність | художник, дизайнер | |||
Напрямок | бароко | |||
Роки творчості | 16-1685 | |||
Покровитель | Козімо II Медічі | |||
Вплив | римських караваджистів | |||
Член | Антверпенська гільдія святого Луки[d] | |||
Твори | побутовий жанр, релігійні композиції | |||
У шлюбі з | Anna van Thielend | |||
Роботи в колекції | Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Штедель, Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, M Leuvend, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Баварські державні колекції картин, Королівські музеї витончених мистецтв[1], Музей образотворчих мистецтв, Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Художній музей Північної Кароліни, MUba Eugène-Leroyd, Детройтський інститут мистецтв, Musée d'Art Roger-Quilliotd, Museum of Fine Arts of Reimsd, Музей красних мистецтв, Музей мистецтва та історії культуриd, Лувр, Spencer Museum of Artd, Куммерський музей мистецтв і сади, Musée de Cambraid, Russell-Cotes Art Gallery & Museumd, Музей Бойманса - ван Бенінгена[2], Ресіденцгалеріd і Wellcome Collectiond | |||
| ||||
Теодор Ромбоутс у Вікісховищі | ||||
Народився в місті Антверпен. Художню освіту опановував в майстернях місцевих художників, спершу у Франса Ланквелта, а потім у Абрагама Янссенса .
Як і більшість митців Антверпену розділяв уяву про значний мистецький авторитет художників Італії, тому 1617 року відбув у Італію, де працював у папському Римі. Значний вплив на художню манеру молодого художника мали твори не митців римської академії Св. Луки і «Велична манера» Аннібалє Каррачі чи П'єтро да Кортона, а демократична гілка римського бароко, твори Караваджо та його послідовників. Найбільший вплив на творчу манеру митця мали картини Ніколо Реньєрі, хоча римські картини Ромбоутса дещо різкі за колоритом, ніж твори Ніколо Реньєрі і менш драматичні, ніж у Валантена де Булонь. З Риму перебрався у Флоренцію, яка втрачала авторитет художнього центру і жила лише уславленим минулим.
Перебування в Італії закінчилось у 1625 році, коли художник повернувся в Антверпен. На відміну від багатьох антверпенських митців — Теодор Ромбоутс не підпав під могутній вплив творів Пітера Пауля Рубенса. Хоча розділяв настанови римського та фламандського бароко і створював і алегорії, і релігійні картини («Вигнання торгашів з храму»), і міфологічні композиції (« Покарання Прометея», Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)).
1625 року його прийняли до антверпенської гільдії Св. Луки. Відомі випадки, коли співпрацював в одній картині з іншим художником («Продаж дичини та овочів», разом з Адріаном ван Утрехтом, «Свята родина», разом з Яном Вілденсом, що малював пейзажі).
1627 року він узяв шлюб з Анною ван Тилен, сестрою художника Яна Філіпа ван Тилена (1618—1667), що створював переважно натюрморти з квітами. Непогано складалась і адміністративна кар'єра митця — він був деканом антверпенської гільдії Св. Луки у 1628 та 1630 роках.
Він помер у Антверпені у 1637 році. Частина картин по смерти митця була знищена.
Своєрідним винятком в творчому доробку митця стала велична «Алегорія Юстиції». Для полотна була розроблена літературна програма, яку Теодор Ромбоутс втілив у компромісних формах «Величної манери» і реалізму послідовників Караваджо. Картина рясніє алегоричними персонажами — головує Юстиція, обабіч якої сидять мудреці минулого в червоних капелюшках. У підніжжя парадних сходів — натовп з реальних персонажів (вояки, іноземці, діти, собаки) та нових алегоричних постатей (алегорія річки з глеком-джерелом води, Міць з колоною та ін.) Цікавий і незвичний твір так і не став досконалим через штучне поєднання чужерідних елементів двох стилістично далеких мистецьких систем. Останнім прихильником подібних штучних композицій став Жан Огюст Домінік Енгр в першу половині ХІХ століття (Енгр, «Апофеоз Гомера»).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.