Теорія війни «Зі зламаним хребтом»
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Війна "Зі зламаним хребтом" (англ. broken-backed warfare) - це теорія затяжної війни яка ведеться тільки із застосуванням звичайного озброєння тому, що дві сторони які між собою воюють, вичерпали свої запаси ядерної зброї[1].
Після появи і наростання ядерного озброєння постали нові теорії воєн які передбачали використання атомної зброї. Як довго триватиме атомний конфлікт? Британські військові не мали єдності у цій думці:
- Війна буде короткою і рішучою, і атомні бомбардування повністю визначать її результат - цієї позиції дотримувалися британська армія і ВПС. Вони вважали що, результат конфлікту буде вирішено короткою і інтенсивною серією стратегічних ядерних ударів, які зруйнують промисловість ворога, паралізують його інфраструктуру і позбавлять його волі до продовження війни. Основна увага, відповідно, повинна була бути зосереджена на стратегічних бомбардувальних силах: роль традиційних родів військ зводилася до стримування натиску ворога до того моменту, коли атомні удари зламають його здатність і бажання воювати.
- Війна буде затяжною, і атомні бомбардування не зможуть однозначно вирішити її результат - така була позиція британського флоту. Визнаючи, що атомні бомбардування завдадуть значних втрат ворогові, британські адмірали, однак, наполягали, що відповідні атомні бомбардування опонента зроблять аналогічний ефект. З точки зору моряків, найбільш імовірним результатом короткого та інтенсивного обміну ядерними ударами було б взаємне ослаблення сторін - яке, само по собі, не визначить однозначно переможця. Вони також критично ставилися до тези про те, що атомні бомбардування "зламають дух ворога" і припинять конфлікт, вказуючи, що ворог не обов'язково буде діяти раціонально і може продовжити безнадійний для нього конфлікт просто з принципу. З цього логічно випливало, що слідом за фазою атомних бомбардувань високої інтенсивності, піде тривалий період більш-менш конвенційної війни - в якій обидві сторони намагатимуться скористатися ослабленням ворога, щоб вирішити результат конфлікту до того, як ворог зуміє відновитися і мобілізуватися. Така "постядерна" війна повинна була тривати від декількох тижнів до декількох місяців, в умовах, коли промисловість обох сторін здебільшого непрацездатна, і масові мобілізації скрутні. Через це обом сторонам доведеться, в першу чергу, покладатися на заздалегідь заготовлені запаси зброї й бойової техніки, які дозволять протриматися до відновлення промисловості й повномасштабних мобілізаційних заходів. Саме ця концепція і була визначена як "broken-backed warfare": переводячи дослівно, "війна зі зламаним хребтом".
Хоча багато адміралів ставилися до доктрини "broken-backed warfare" скептично, розглядаючи її не більше ніж зброю міжвідомчої боротьби, все ж вона безумовно вплинула на розвиток і будівництво британського флоту 1950-их. З огляду на пріоритет захисту комунікацій і панування на морі над ударними операціями, британський флот приділяв більше уваги підтримці численного парку легких авіаносців, а не важких ударних.