Тичина Павло Григорович
український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Тичина Павло Григорович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Павло́ Григо́рович Тичи́на (11 [23] січня 1891(18910123)[4], Піски, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія, нині — Бобровицька міська об'єднана територіальна громада, Ніжинський район, Чернігівська область, Україна[5][6][7] — 16 вересня 1967, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський поет, перекладач, публіцист, політик, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР. Старший брат Євгена Тичини.
Павло Григорович Тичина | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні |
рос. Павел Григорьевич Тычинин Павло Григорович Тичинін | ||||||||
Народився |
11 (23) січня 1891[1] с. Піски, Чернігівська губернія, Російська імперія | ||||||||
Помер |
16 вересня 1967(1967-09-16)[2][3] (76 років) Київ, УРСР, СРСР | ||||||||
Поховання | Байкове кладовище | ||||||||
Громадянство |
Російська імперія УНР СРСР | ||||||||
Діяльність | поет, перекладач, публіцист, літературознавець | ||||||||
Alma mater | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана | ||||||||
Мова творів | українська | ||||||||
Роки активності | 1906-1967 | ||||||||
Жанр | вірш, поема, нарис, оповідання | ||||||||
Magnum opus | «Сонячні кларнети», «Сковорода» | ||||||||
Членство | СП СРСР, НАН України, Болгарська академія наук і ВАПЛІТЕ | ||||||||
Партія | КПРС | ||||||||
Батько | Тичина Григорій Тимофійович | ||||||||
Мати | Савицька Марія Василівна | ||||||||
Автограф | |||||||||
Нагороди |
| ||||||||
Премії |
| ||||||||
| |||||||||
Тичина Павло Григорович у Вікісховищі | |||||||||
Висловлювання у Вікіцитатах | |||||||||
Роботи у Вікіджерелах |
Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941— 1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959), депутат Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПУ (1952—1967). Міністр освіти УРСР (5 березня 1943 — 7 серпня 1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941), лауреат Шевченківської премії (1962). Кавалер п'яти орденів Леніна. Разом з Ліною Костенко та Іванем Драчем був номінантом на Нобелівську премію з літератури. Автор слів Гімну Української РСР.