Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Товажнянський Леонід Леонідович | |
---|---|
Народився | 26 квітня 1933 (91 рік) Слов'янськ, Донецька область |
Країна | Україна |
Діяльність | науковець |
Alma mater | Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» |
Галузь | Хімічна технологія, нанокаталіз, теорія хімічних реакторів, тепло- та масообмін, інтенсифікація процесів теплообміну, енергозбереження, інтеграція технологічних процесів |
Заклад | НТУ «ХПІ» |
Посада | Почесний ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», радник ректора, голова Вченої ради НТУ «ХПІ» |
Вчене звання | Професор |
Науковий ступінь | Доктор технічних наук |
У шлюбі з | Ренада Олександрівна |
Діти | Син В'ячеслав, дочка Олена |
Нагороди |
Леоні́д Леоні́дович Товажня́нський (народився 26 квітня 1933, у місті Слов'янськ, Донецька область) — доктор технічних наук, професор, фахівець в області гідродинаміки, теплообмінних процесів, інтенсифікації процесів теплообміну та енергозбереження, визнаний організатор вищої технічної освіти в Україні, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (1999-2015).
Леонід Товажнянський народився в м. Слов'янськ (Донецька область), з відзнакою закінчив середню школу № 15 і Слов'янський хіміко-механічний технікум (1954 р.). В 1954 р. став студентом Харківського політехнічного інституту (ХПІ) кафедри «Машини та апарати хімічних виробництв». У студентські роки грав у волейбольній команді інституту, очолював профспілкову організацію студентів, був сталінським стипендіатом (1956–1959 рр.). 26 червня 1959 р. закінчив з відзнакою Харківський політехнічний інститут.[1]
1959 р. — почав працювати в Харківському політехнічному інституті на посаді асистента кафедри «Машини та апарати хімічних виробництв».[1]
1961 р. — вступив до аспірантури і став викладачем кафедри «Машини та апарати хімічних виробництв» у Харківському політехнічному інституті.
1966 р. — захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження процесу теплообміну при конденсації водяної пари і домішок парів в каналах пластинчастих конденсаторів для хімічних виробництв».
1969 р. — отримав вчене звання доцента кафедри «Механічне обладнання хімічних виробництв».
1970 р. — призначений на посаду проректора з навчальної роботи Харківського політехнічного інституту.
1977 р. — по теперішній час: завідувач кафедри «Загальної хімічної технології процесів і апаратів» НТУ «ХПІ» (з 2005 р. кафедра стала називатися технології, процеси та апарати[недоступне посилання з липня 2019]).
1989 р. — захистив докторську дисертацію на тему «Принципи інтенсифікації теплообміну, розробка й оптимізація пластинчастих теплообмінників для хімічних виробництв».
1989 р. — одержав вчене звання професора кафедри «Загальної хімічної технології процесів і апаратів» НТУ «ХПІ».
1990 р. — призначений на посаду першого проректора — проректора з навчальної роботи ХПІ.
1995 р. — директор Центру енергозберігаючих інтегрованих технологій Харківського державного політехнічного університету, створеного за підтримки Британської Ради.
1999 р. — обраний ректором Харківського державного політехнічного університету.
2000 р. — ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
2011 р. — обраний ректором на другий термін.
2015 р. — обраний Почесним ректором НТУ «ХПІ» і радником діючого ректора[2].
Депутат Київської районної ради м. Харків (1990–1994 р.)
Дійсний член Міжнародної Академії наук вищої школи України (1994 р.)
Член секції машинобудування та транспорту Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (2000 р.)
Голова спеціалізованої ради по захисту докторських дисертацій
Член Інвестиційної ради Харківської обласної державної адміністрації
Засновник науково-технічного журналу Інтегровані технології та енергозбереження[недоступне посилання з липня 2019] (1998 р.)
Голова оргкомітету щорічної науково-практичної конференції «Інтегровані технології та енергозбереження»
Член редакційної ради журналу Харківського національного університету ім. В. Каразіна «UNIVERSITATES. Наука і освіта»
Заслужений працівник вищої школи Української РСР (1983).
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1985 р.).
Дійсний член Міжнародної Академії наук вищої школи України (1994 р.).
Член Академії наук вищої школи України (1995 р.), Екологічної академії, Академії інженерних наук та Академії технологічної кібернетики України.
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999) за вагомий творчий внесок та активну участь у впровадженні нових технологій в промисловий комплекс Кримський содовий завод, економічної зони «Сиваш» (Автономна Республіка Крим).
Почесний академік Академії педагогічних наук України (2003 р.).
Заслужений діяч науки і техніки України (2003).
Лауреат конкурсу «Справжній харків'янин — 2003» і в 2007 р. в номінації «Наука і освіта».
Нагороджений Почесною грамотою Харківського міськвиконкому та Почесною відзнакою Харківської міської ради «За старанність» (2003 р.).
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2004 р.)
Почесний доктор Петрошанського університету (Румунія, 2004).
Почесний доктор Мішкольцького університету (Угорщина, 2005).
Лауреат рейтингу «Харків'янин року — 2006».
Нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007 р.).
Нагороджений Почесною грамотою Харківської міської ради (2008 р.).
Почесний громадянин м. Харкова (2011 р.)
Нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня (4 жовтня 2013)[3]
Нагороджений Орденом Дружби (Росія, 14 травня 2014)[4]
Почесний ректор НТУ «ХПІ» (2015 р.)
Леонід Товажнянський заснував наукову школу по інтенсифікації процесів тепло — і масообміну в хімічній, харчовій, нафтопереробній та інших галузях промисловості, а також брав участь у розробці сучасних теплообмінних апаратів.
Під керівництвом професора Л. Л. Товажнянського на заводі «Павлоградхіммаш» створена автоматизована система проектування пластинчастих теплообмінних апаратів, за допомогою якої спроектовані теплообмінники нового покоління для систем тепло — і гарячого водопостачання харчової і цукрової промисловості; створена і впроваджена унікальна конструкція спеціального пластинчастого теплообмінника для колон синтезу аміаку, яка не має аналогів у світі; спроектовані модульні теплоустановки для систем теплопостачання.
За проектом, який створили вчені НТУ «ХПІ» школи професора Л. Л. Товажнянського разом зі шведською фірмою «Альфа Лаваль», було виготовлено і встановлено в 18 областях України понад 2500 теплопунктів. У 1995 році за ініціативою Леоніда Товажнянського в ХПІ створений Центр енергозберігаючих інтегрованих технологій, дослідження в якому ведуться спільно з вченими Великої Британії, Росії, Бельгії, Франції, Румунії, Чехії.
Професор Товажнянський приділяв велику увагу популяризації наукових розробок НТУ «ХПІ». Це сприяло тому, що вченим університету протягом 10 років було присуджено 12 Державних премій України в галузі науки і техніки.
Л. Товажнянський особисто сприяв зміцненню міжнародного співробітництва Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» з 98 університетами і фірмами з 32 країн світу (США, Німеччина, Франція, Росія, Англія, Австрія, Польща, Угорщина та ін). Тільки в 2012 році в НТУ «ХПІ» координуються 33 міжнародних проекта. З початку 90-х років Л. Л. Товажнянський займається проблемою впровадження дистанційного навчання в університеті. В даний час відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Академії педагогічних наук та Академії державного управління при Президентові України ХПІ входить до навчально-науково-виробничий комплекс «Академія дистанційної освіти», віце-президентом якої обрано професора Товажнянського. НТУ «ХПІ» є учасником двох міжнародних віртуальних університетів.
При безпосередній участі Л. Л. Товажнянського унікальні експериментальні бази: науково-дослідницький і проектно-конструкторський інститут «Молнія», Інститут іоносфери та кафедра турбінобудування були включені до переліку наукових об'єктів, що становлять національне надбання України.
Леонід Товажнянський — ініціатор розробки принципово нових навчальних планів ХПІ в рамках концепції ЮНЕСКО про безперервне навчання. Він зробив значний внесок у створення великої кількості спеціальностей, що адаптовані до вимог європейських університетів, і в 2005 році підписав Magna Charta Universitatum.
Л. Л. Товажнянський активно сприяв створенню семи нових факультетів в НТУ «ХПІ», 18 кафедр та відкриттю 33 нових спеціальностей. З шести діючих вишів, які були засновані як філії ХПІ, він особисто брав участь у створенні Сумського державного університету і Кременчуцького політехнічного інституту. Під його безпосереднім керівництвом були створені три покоління нових навчальних планів по 92 спеціальностям, в тому числі, на підставі навчально-професійних планів Міністерства освіти і науки України (нині Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України).
Л. Л. Товажнянський приділяв велику увагу зміцненню матеріально-технічної бази НТУ «ХПІ». Він брав участь у проектуванні та будівництві двох навчальних корпусів, Палацу спорту, спортивної бази в місті Алушта, науково-дослідницького комплексу інституту «Молнія». При його особистій участі створені медичний центр і центр первинної медичної допомоги студентам, а також сучасний центр високих технологій в машинобудуванні.
У 2004 році професор Л. Л. Товажнянський, вважаючи, що бібліотека є одним з визначальних підрозділів сучасного університету, ініціював будівництво фундаментальної бібліотеки НТУ «ХПІ» на 2 млн томів.
Л. Товажнянський — автор 440 наукових робіт: 315 наукових статей, 23 наукові монографії, 74 підручника та навчальних посібника; 22 авторських свідоцтва та патента на винаходи, понад 150 доповідей. Він підготував шість докторів, 18 кандидатів технічних наук, які продовжують роботи в цьому напрямку і розширюють сфери застосування отриманих наукових результатів.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.