Тінгштетте
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тінгштетте (нім. Thingstätte — «місце тінгу») — кам'яний амфітеатр на пагорбі Гайліґенберґ, що розташований в адміністративному районі Ноєнгайм міста Гайдельберг (північний захід Баден-Вюртембергу, Німеччина).
| Тінгштетте нім. Thingstätte | |
|---|---|
| |
| 49°25′23″ пн. ш. 8°42′23″ сх. д. | |
| Країна |  Німеччина |
| Місто | Гайдельберг, Баден-Вюртемберг |
| Тип | sylvan theaterd і Thingstätted |
| Автор проєкту | Герман Алькер[de] |
| Початок будівництва | 1934 |
| Побудовано | 1935 |
| Статус | пам'ятка архітектури |
| Сайт | На сайті міста |
  Тінгштетте Тінгштетте (Німеччина) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Збудований за часи Третього Райху за проєктом архітектора Германа Алькера для проведення нацистських зібрань і театральних вистав у жанрі тінгшпіль[en]. У повоєнний час оголошений пам'яткою архітектури й використовується для різних заходів, святкувань і концертів (зокрема неофіційних).[1]
Наприкінці XIX століття — на початку XX в Німеччині зародився культурно-освітній Молодіжний рух[de], одною з характерних рис якого була ідеалізація давньогерманського й античного спадку. У рамках цього рух особливої популярності набули театральні вистави просто неба за сюжетами германських легенд і античних міфів. Цей жанр мав назву «тінгшпіль» — від назви давньогерманських родових зібрань «тінг».
Хоча й сам рух, і, зокрема, жанр не були винайдені націонал-соціалістами, після приходу НСДАП до влади будівництво майданчиків для тінгів[de] на короткий термін набуло великої популярності та одержало щедре фінансування в рамках руху тінгів[de]. Було заплановано будівництво до 400 таких споруд, але побудувати встигли лише близько 60. Деякі з них — як Тінгштетте, спроєктована архітектором Германом Алькером — збереглися досьогодні.
Амфітеатр із 56 глядацькими рядами, що підіймаються схилом пагорба на 25 метрів від сцени, міг умістити 20 000 відвідувачів і на той момент мав найбільш високотехнологічне театральне обладнання. Однак цілком за весь період правління Гітлера він був заповнений лише одного разу — на церемонії відкриття 22 червня 1935 року, яку провів особисто райхсміністр пропаганди Йозеф Геббельс. У своїй промові він сказав:
 |
У цій монументальній споруді ми надали живе пластичне й монументальне вираження нашому стилю й нашому погляду на життя. […] Воістину, такі місця — народні зібрання нашого часу. […] Колись настане день, коли німецький народ ходитиме сюди, аби ритуальними іграми славити своє безсмертне нове життя.[2] Оригінальний текст (нім.) In diesem monumentalen Bau haben wir unserem Stil und unserer Lebensauffassung einen lebendigen plastischen und monumentalen Ausdruck gegeben. [...] Diese Stätten sind in Wirklichkeit die Landtage unserer Zeit. [...] Es wird einmal der Tag kommen, wo das deutsche Volk zu diesen steinernen Stätten wandelt, um sich auf ihnen in kultischen Spielen zu seinem unvergänglichen neuen Leben zu bekennen. |
 |
Уважалося, що Тінгштетте було побудовано в місці давньогерманського святилища, що пасувало до нацистської ідеологічної концепції «Кров і ґрунт» (імовірно, пагорб Гайлігенберг був місцем релігійних жертвоприношень, зокрема людських, ще за доісторичні часи)[3]. Амфітеатр планувалося використовувати головно для пропагандистських заходів і театральних постановок. Та невдовзі націонал-соціалісти втратили інтерес до об'єктів цього роду, адже радіомовлення виявилося більш ефективним інструментом поширення пропаганди. До 1939 року під час сонцестояння на Тінгштетте все ще відбувалися фестивалі, а міський театр поставив драму Шиллера «Мессинська наречена». Однак уже під час Другої світової війни амфітеатр практично не використовувався.
У післявоєнні часи Тінгштетте був майже закинутим, хоч іноді там все ще святкували сонцестояння. Пізніше він став використовуватися для концертів просто неба — тут виступали Андре Ріє, Удо Юргенс, Пласідо Домінго й Монсеррат Кабальє — хоча їхня організація була ускладнена через брак інфраструктури та незручний доступ.
З 1980-х років у ніч з 30 квітня на 1 травня тут щорічно відбувалися неофіційні святкування Вальпургієвої ночі[4]. Без підтримки міської влади до 20 000 осіб збиралися в амфітеатрі, лишаючи після себе гори сміття. Програма таких святкувань зазвичай містила в собі безліч ігор і вистав із вогнем за відсутності електричного освітлення й будь-якого забезпечення пожежної безпеки[5][6]. Після декількох нещасних випадків і лісових пожеж, з 2017 року такі стихійні заходи заборонені[7][8][9].
Вигляд з повітря
Вид узимку, грудень 2008
Вальпургієва ніч, 30.04.2007
- Вальдбюне[de]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
