Український далекосхідний рух
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Український далекосхідний рух — національно-державницька та культурно-просвітницька діяльність українців[1], що творилась на території колишньої Російської імперії в районах Зеленого Клину, з претензіями на національно-територіальну та національно-культурну автономію з 1917 року[2].
Ця стаття потребує уваги й турботи фахівця у своїй галузі. |
Український далекосхідний рух | |
Прапор | |
Дата створення / заснування | 1917 |
---|---|
Офіційна мова | українська |
Гімн | Державний гімн України |
Місце розташування | Зелений Клин |
Форма правління | парламентська республіка |
Кількість населення | 1 500 000 осіб |
Мова комунікації | українська і російська |
Час/дата закінчення | 1922 |
Час/дата припинення існування | 10 листопада 1922 |
Площа | 2 100 000 км² |
Український далекосхідний рух у Вікісховищі |
Для координації української діяльності на Зеленому Клині були створені Українська Далекосхідна Крайова Рада, її виконавчий орган — Український Далекосхідній Секретаріат та десять українських окружних рад, ухвалено проєкт конституції національно-культурної автономії[3].
В місцях компактного проживання переселенців зорганізувались українські кооперації, об'єднання, видавництва та гуртки, що займалися національною освітою, економікою та культурою[4].
Весь час свого існування державницький рух на Зеленому Клині орієнтувався на об'єднання з Українською Народною Республікою та планував переселення українців Далекого Сходу до України[5].
В жовтні-листопаді 1922 року Далекосхідна республіка, разом з нею — і українська діяльність, була повністю ліквідована російськими більшовиками, які підкорили Далекий Схід та почали репресії проти українського населення.
Після ліквідації Далекосхідної республіки всі українські громадські установи переїхали до Харбіна, що залишився на території Китаю, де у 1935 році створили Українську Національну Колонію — єдиний український координаційний центр, котрий діяв і після заборони військовою владою Японії в 1937 році всіх українських товариств[6].
Після розпаду СРСР та незалежності України відбулася ще одна спроба відновити діяльність українських національних організацій на Далекому Сході — 19 березня 1993 року у Владивостоці відбувся П'ятий Далекосхідний з'їзд українців.
На сьогодні майже все українське населення Далекого Сходу асимільоване та русифіковане. Відсоток українців на цій території зменшився з 60 % в 1913 році до 2,8 % у 2010. Останній український громадський діяч Анатолій Кріль, який спробував заснувати на Зеленому Клині українську церкву був забитий росіянами на смерть 1 квітня 2004 року[7][8][9].