Український національний рух на Сірому Клині (1917-1921)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Український національний рух на Сірому Клині — українська державницька діяльність в Західному Сибіру на Сірому Клині у 1917—1920 роках з вимогою автономії для українців. Починаючи з грудня 1917 року українська національна автономія була представлена у складі Сибірської Тимчасової Обласної Думи.[2]
|
Український сибірський державницький рух охопив регіони Західного Сибіру, більшість населення в яких становили українці. Центром політичної діяльності українців був Омськ, де розміщувалась Головна Українська Рада Сибіру та проходили Всеукраїнські з'їзди Сибіру. Всього відбулося два таких з'їзди: 1-й — 30 липня 1917 року, 2-й — у 11 серпня 1918 року. Владу на місцях контролювали 5 українських рад.
В час існування української державності на Сірому Клині виходила українська преса, працювали українські громади та об'єднання, проводились українські маніфестації під національними синьо-жовтими прапорами.
Головною підтримкою і гарантом безпеки українців у Сибіру було сибірське українське військо, що утворилось з колишніх вояків Російської та Австро-Угорської армій, українців, які знаходились в Західному Сибіру. Всього у 1917—1918 роках в Сибіру було сформовано 9 українських полків.
Від початку свого формування українське військо було в складі Сибірської армії, та брало участь у війні проти російських більшовиків, хоча були випадки переходу на бік більшовиків через широкомасштабну пропаганду.
В листопаді 1918 року український рух «Сірої України» був загальмований, коли владу в Сибіру перейняв Тимчасовий Всеросійський Уряд на чолі з Олександром Колчаком.
Українська державність на Сірому Клині повністю припинила свою діяльність на початку 1920 року, коли Західний Сибір був остаточно окупований більшовиками, а останній український сибірський полк імені Петра Сагайдачного розформований. Надалі українське населення Сибіру знищили або асимілювали російські комуністи.