Українсько-румунські мовні контакти
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Украї́нсько-руму́нські мо́вні конта́кти корінням сягають взаємин між слов'яномовним і романізованим населенням Дакії середини І тисячоліття. Українці ж відомі на території сучасної Румунії вже з 14 ст., однак топоніми східнослов'янського походження по всій території Румунії свідчать і про давніші контакти місцевого населення з предками українського народу. Від того ж 14 століття волохи (предки румунського народу) поселяються в західноукраїнських землях, вступаючи в контакт з місцевим населенням. Волохи принесли із собою «Волоське право». Певна кількість сіл, що керувалися «волоським правом», засвідчена польським переписом 1565 у Галичині. Тоді ж і пізніше засновувалися українські села переселенцями з України на землях Молдавії. Писемною мовою мовою в князівстві Молдова (засноване 1359) тривалий час була староукраїнська літературна мова (або старослов'янська в українській редакції); нею писалися грамоти канцелярії господаря, які, з одного боку, є цінним джерелом вивчення староукраїнської мови і в яких, з другого боку, відбито лексику румунської мови ще до появи перших румунських пам'яток у 16 ст. Таким чином, українсько-румунські мовні контакти здійснювалися і здійснюються як на території сучасної Румунії (Мармарощина, Південна Буковина, Добруджа, Банат) і Молдови, так і на землях України (Північна Буковина, Прикарпаття, Закарпаття, Бесарабія) та мають своїм наслідком різноманітні запозичення як в українській, так і в румунській мовах — найпомітніші в місцевих говірках.