Уловлення та зберігання вуглецю
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Захоплення та зберігання вуглецю (англ. carbon capture and storage, CCS) — процес, що включає відокремлення діоксиду вуглецю (СО2) від промислових та енергетичних джерел, транспортування до місця зберігання та довгострокову ізоляцію його від атмосфери[2]. Зазвичай CO2 уловлюють біля великого джерела викидів газу, наприклад цементного заводу або електростанції на біомасі, після чого його ховають у відповідних геологічних формаціях. Хоча ця технологія застосовується для різних цілей вже кілька десятиліть, зокрема за третинного нафтовидобутку, довгострокове поховання CO2 під землею є відносно новою технологією.
Уловлення та зберігання вуглецю | |
Коротка назва | CCS[1] |
---|---|
Описано за адресою |
theclimateconnection.org/carbon-capture-and-storage-cost/(англ.) web.archive.org/web/20141230184645/http://www.ccsassociation.org/what-is-ccs |
Уловлення та зберігання вуглецю у Вікісховищі |
Наприклад, у випалювальних печах для уловлювання діоксиду вуглецю можуть застосовуватися різні технології: абсорбція, адсорбція, хімічне циклічне горіння[en], розділення газу на мембрані[en] та отримання газових гідратів[3][4]. Станом на 2019 рік у світі діють 17 проєктів із технологією уловлювання та зберігання вуглецю, які щорічно вловлюють 31,5 Мт CO2, з яких 3,7 Мт зберігається у підземних сховищах геологічних формацій.
Головною метою вловлювання та зберігання вуглецю є боротьба з глобальним потеплінням, а також забрудненням довкілля. У вересні 2016 року концентрація СО2 в атмосфері незворотно перевищила значення 400 ppm[5] і продовжує збільшуватися. Востаннє така концентрація CO2 була 600 тис. років тому, ймовірно внаслідок сильної вулканічної діяльності[джерело?].