Loading AI tools
спортивний сезон З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Формула-1 1994 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з березня по листопад та складався з 16 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Бразилії 27 березня та закінчився на Гран-прі Австралії 13 листопада. Міхаель Шумахер здобув свій перший титул із семи. Кубок конструкторів виборола команда Williams-Renault.
45-й чемпіонат світу Формули-1 | |
---|---|
◄ 1993 Сезон 1994 1995 ► | |
Міхаель Шумахер здобув свій перший титул чемпіона | |
Чемпіон світу | |
Міхаель Шумахер (Benetton-Ford) | |
Кубок конструкторів | |
Williams-Renault |
1994 рік став одним із найтрагічніших сезонів в історії Формули-1. На Гран-прі Сан-Марино загинули австрійський новачок Роланд Ратценбергер і бразильський триразовий чемпіон світу Айртон Сенна, тоді як у ряді інших інцидентів протягом сезону отримали травми пілоти, механіки, глядачі, а також один із маршалів на трасі. Згодом FIA внесла радикальні зміни до правил і положень Формули-1, намагаючись покращити безпеку.[1]
Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1994 року. Постачальник шин для всіх команд — Goodyear.
Команда | Конструктор | Шасі | Двигун | № | Пілот | Гран-прі |
---|---|---|---|---|---|---|
Rothmans Williams Renault | Williams-Renault | FW16 FW16B |
Renault RS6 3.5 V10 | 0[lower-alpha 1] | Деймон Гілл | Всі |
2 | Айртон Сенна | 1–3 | ||||
Девід Култгард | 5–6, 8–13 | |||||
Найджел Менселл | 7, 14–16 | |||||
Tyrrell Racing Organisation | Tyrrell-Yamaha | 022 | Yamaha OX10B 3.5 V10 | 3 | Укіо Катаяма | Всі |
4 | Марк Бланделл | Всі | ||||
Mild Seven Benetton Ford | Benetton-Ford | B194 | Ford EC Zetec-R 3.5 V8 | 5 | Міхаель Шумахер | 1–11, 14–16 |
Юркі Ярвілехто | 12–13 | |||||
6 | Йос Ферстаппен | 1–2, 7–14 | ||||
Юркі Ярвілехто | 3–6 | |||||
Джонні Герберт | 15–16 | |||||
Marlboro McLaren Peugeot | McLaren-Peugeot | MP4/9 | Peugeot A6 3.5 V10 | 7 | Міка Гаккінен | 1–9, 11–16 |
Філіпп Алліо | 10 | |||||
8 | Мартін Брандл | Всі | ||||
Footwork Ford | Footwork-Ford | FA15 | Ford HBE7/8 3.5 V8 | 9 | Крістіан Фіттіпальді | Всі |
10 | Джанні Морбіделлі | Всі | ||||
Team Lotus | Lotus-Mugen-Honda | 107C 109 |
Mugen Honda MF-351 HC 3.5 V10 Mugen Honda MF-351 HD 3.5 V10 |
11 | Педро Ламі | 1–4 |
Алессандро Дзанарді | 5–10, 12 | |||||
Філіпп Адамс | 11, 13 | |||||
Ерік Бернар | 14 | |||||
Міка Сало | 15–16 | |||||
12 | Джонні Герберт | 1–13 | ||||
Алессандро Дзанарді | 14–16 | |||||
Sasol Jordan | Jordan-Hart | 194 | Hart 1035 3.5 V10 | 14 | Рубенс Баррікелло | Всі |
15 | Едді Ірвайн | 1, 5–16 | ||||
Аґурі Судзукі | 2 | |||||
Андреа де Чезаріс | 3–4 | |||||
Tourtel[fr] Larrousse F1 | Larrousse-Ford | LH94 | Ford HBF7/8 3.5 V8 | 19 | Олів'є Беретта | 1–10 |
Філіпп Алліо | 11 | |||||
Яннік Дальма | 12–13 | |||||
Хідекі Нода | 14–16 | |||||
20 | Ерік Кома | 1–15 | ||||
Жан-Дені Делетраз | 16 | |||||
Minardi Scuderia Italia | Minardi-Ford | M193B M194 |
Ford HBC7/8 3.5 V8 | 23 | П'єрлуїджі Мартіні | Всі |
24 | Мікеле Альборето | Всі | ||||
Ligier Gitanes Blondes | Ligier-Renault | JS39B | Renault RS6 3.5 V10 | 25 | Ерік Бернар | 1–13 |
Джонні Герберт | 14 | |||||
Франк Лаґорс | 15–16 | |||||
26 | Олів'є Паніс | Всі | ||||
Scuderia Ferrari | Ferrari | 412T1 412T1B |
Ferrari 041 3.5 V12 Ferrari 043 3.5 V12 |
27 | Жан Алезі | 1, 4–16 |
Нікола Ларіні | 2–3 | |||||
28 | Герхард Бергер | Всі | ||||
Broker Sauber Mercedes Sauber Mercedes |
Sauber-Mercedes | C13 | Mercedes-Benz 2175B 3.5 V10 | 29 | Карл Вендлінгер | 1–4 |
Андреа де Чезаріс | 6–14 | |||||
Юркі Ярвілехто | 15–16 | |||||
30 | Гайнц-Гаральд Френтцен[lower-alpha 2] | Всі | ||||
MTV Simtek Ford | Simtek-Ford | S941 | Ford HBD6 3.5 V8 | 31 | Девід Бребем | Всі |
32 | Роланд Ратценбергер | 1–3 | ||||
Андреа Монтерміні | 5 | |||||
Жан-Марк Гунон | 7–13 | |||||
Доменіко Ск'ятарелла | 14, 16 | |||||
Такі Іноуе | 15 | |||||
Pacific Grand Prix | Pacific-Ilmor | PR01 | Ilmor 2175A 3.5 V10 | 33 | Поль Бельмондо | Всі |
34 | Бертран Гашо | Всі | ||||
Джерело:[2][3] |
З 1994 року в історії Формули-1 практично почалася нова епоха. Першою причиною цього став поступовий відхід старих фаворитів (Нельсона Піке, Найджела Менселла, Алена Проста, Ріккардо Патрезе) і подальше висування на перші ролі тих, хто раніше був у їх тіні: Деймон Гілла, Міхаеля Шумахера, Мікі Гаккінена, Жана Алезі. Другим чинником була кардинальна зміна технічного регламенту. Ще на Гран-Прі Канади 1993 «FIA» видала бюлетень, в якому вказувала, що автомобілі всіх команд, окрім BMS (безпросвітного аутсайдера) не відповідають технічним вимогам, так як оснащені різними електронними системами, що допомагають гонщикові при управлінні автомобілем: traction control, ABS, електронною коробкою передач, активною підвіскою. Починаючи з сезону 1994 року, використання цих систем заборонялося. Одночасно була дозволена дозаправка паливом в ході гонки.
При зміні правил «FIA» оголосила, що переслідує цим благородну мету: зрівняти шанси малих команд, у яких не вистачало грошей для розробки електроніки, і визнаних лідерів. Але до того часу, майже всі команди обзавелися електронікою, і після зміни правил їм знову довелося витрачати великі кошти для розробки шасі, що відповідають новим правилам. Шасі ці порівняно з попередніми моделями були практично некеровані. Це і призвело до трагічних аварій у ході сезону. «FIA», що так ґрунтовно скомпрометувала себе необачною зміною правил, продовжувала викликати шквал критики на свою адресу, вводячи під час сезону все нові і нові заборони й обмеження, покликані знизити швидкість, і, таким чином, підвищити безпеку змагань, хоча достатньо було знову реабілітувати електронні системи.
Чемпіонат відкрився гонкою в Бразилії 27 березня. Айртон Сенна, що перейшов у цьому сезоні у «Вільямс», стартував з поул-позиції (1:15.962) і якийсь час лідирував, але після піт-стопа опинився позаду Шумахера. Переслідуючи його, на п'ятдесят п'ятому колі Сенна зробив помилку і зійшов. В результаті Шумахер перетнув фінішну лінію, випередивши другого Гілла на одне коло. Алезі також відстав на коло, а Рубенс Барікелло, Укіо Катаяма і Карл Вендлінгер, що зайняли місця з четвертого по шосте — на два.
Другий етап чемпіонату пройшов 17 квітня на новій для Формули-1 трасі Танака в Японії. Офіційно гонка називалася Гран-прі Тихого океану і була введена в календар через величезну популярність Формули-1 в Японії. Поул-позицію знову зайняв Сенна, але вже на старті, отримавши відчутний поштовх від Гаккінена, опинився на узбіччі і остаточно вибув з боротьби, коли в його «Вільямс» в'їхала «Феррарі» Ніколи Ларіні. Гілл також зійшов після інциденту з Гаккіненом, коли спробував обігнати фіна в боротьбі за друге місце. Перешкодити Шумахеру, здобути перемогу, не зміг більше ніхто: Герхард Бергер, єдиний, хто залишився в тому ж колі, відстав на 1:15.300. Барікелло фінішував третім і після двох етапів займав сенсаційне друге місце в чемпіонаті. Крістіан Фіттіпальді став четвертим, Гайнц-Гаральд Френтцен — п'ятим, Ерік Кома — шостим.
Під час кваліфікації перед третім етапом — Гран-Прі Сан-Марино — під час першої кваліфікаційної сесії для визначення порядку старту гонки[7], Рубенс Барікелло, пілот команди «Джордан», зачепив край узбіччя повороту «Варіанте Басса» (італ. Variante Bassa) — і на швидкості 225 км/год злетів у повітря[8]. У суботу, на останній двадцятихвилинній кваліфікаційній сесії сталася ще одна аварія Роланда Ратценбергера. Гонщик помер, причому, за офіційною версією, смерть настала в лікарні.
На початку гонки заглох «Бенеттон» Юркі Ярвілехто. Більшість гонщиків зуміли уникнути зіткнення з фіном, проте Педро Ламі занадто пізно побачив Ярвілехто, що залишився стояти на стартовій решітці, і врізався у нього. Внаслідок аварії дев'ятеро осіб отримали незначні травми від частини уламків болідів, що перелетіли через дорожнє огородження призначене для захисту глядачів на стартовій прямій.[9] Після рестарту, болід команди «Вільямс» під управлінням Айртона Сенни, який був на той момент серед лідерів у гонці, проходячи поворот «Тамбурелло» (італ. Tamburello) зірвалася з траси і на величезній швидкості врізався у бетонну стіну. Згідно з показаннями телеметрії, у момент зриву швидкість боліду була близько 306 км/год, після цього Сенна встиг загальмувати і уповільнити болід, але швидкість на момент удару в стіну склала 211 км/год. Незабаром він помер у госпіталі. Після його аварії гонка була продовжена, і Шумахер знову виборов перемогу. Другим перетнув фінішну лінію Ларіні, третім — Гаккінен.
Після загибелі Сенни проведення Гран-прі Монако було під загрозою. Етап все ж таки відбувся, і у вільних заїздах в четвер у важку аварію потрапив Вендлінгер, після цього знаходився в комі дев'ятнадцять днів. Команда «Sauber» була знята з цього Гран-прі, «Williams» і «Simtek» виставили по одному учаснику. Шумахер знову здобув перемогу, другим перетнув фінішну лінію Мартін Брандл, третім — Бергер.
Після подій, в результаті яких сталося шість важких аварій і було втрачено два людські життя, «FIA» вжила заходів щодо збільшення безпеки перегонів. До Гран-прі Іспанії були зменшені розміри передніх антикрил, змінено профіль днища, що різко зменшило притискуючу силу. Результат — ще дві аварії: на тестах — Педро Ламі, в кваліфікації — Андреа Монтерміні. На Гран-прі Іспанії 1994 року Шумахеру не вдалося здобути чергову перемогу, через проблеми з коробкою передач, які дали про себе знати незадовго до фінішу. Переміг Гілл, випередивши німця на 24,166 с; Марк Бланделл фінішував третім.
Після перших п'яти етапів Шумахер мав 46 очок, Гілл — 17. За ними йшли два гонщика «Ferrari»: Бергер з 10 очками і Алезі з 9. Барікелло, що чудово почав сезон, не отримав жодного очка з Гран-прі Тихого Океану і був відтиснутий вже на п'яте місце (7 очок). Ларіні і Брандл ділили між собою шосте й сьоме місця з 6 очками кожен. Команда «Benetton» мала в заліку Кубка конструкторів 46 очок, «Ferrari» — 25, «Williams» — 17. На четверте місце вибралася команда «Jordan» з 11 очками, на одне випереджаючи «McLaren». 8 очок було на рахунку «Tyrrell».
Напередодні Гран-прі Канади були зроблені чергові заходи щодо зниження швидкості: у верхніх повітрозаборниках були зроблені прорізи, що різко знижувало кількість повітря, що надходило до двигунів, і, відповідно, їх потужність. Шумахер приписав до свого рахунку ще один «score parfait» (Поул-позиція, найкраще коло в гонці і перемога). Гілл фінішував другим, відставши на 39,660 с. Пара «Ferrari» — Алезі і Бергер — фінішувала з часом 1 хв 13,338 с і 1 хв 15,609 відповідно, а Девід Култгард, що замінив Сенну з минулого етапу, прийшов п'ятим. Ярвілехто на шостому місці отримав єдине очко в сезоні.
Очки отримують перші шість пілотів.
Позиція | 1-ша | 2-га | 3-тя | 4-та | 5-та | 6-та |
---|---|---|---|---|---|---|
Очки | 10 | 6 | 4 | 3 | 2 | 1 |
|
|
Примітки:
|
|
Примітки:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.