Фортеця
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Форте́ця[1] або хворте́ця[2] (від італ. fortezza, від лат. fortis — «сильний»)[3], інколи тверди́ня[1], кріпость[4] — «укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначеними для тривалої кругової оборони».
З винаходом нових видів озброєння і застосуванням нової тактики ведення бою значимість фортець як основних оборонних пунктів послабла.
Як правило це територія, обнесена фортечним муром та/або куртиною з бійницями та зубцями. До комплексу споруд фортеці могли входити цитадель, муровані замки, з донжонами, фортечні вежі та бастіони. Також у фортецях будували церкви, а для гарнізону — казарми. Фортеці були добре захищені системою земляних укріплень, як-от рів з водою, або без неї та вал.