Хімічна фізика

Хімічна фізика — галузь знання, що ме­жує з хімією і новими розділами фізики (елект­ронною теорією атомів і молекул, квантовою механікою).

Основоположниками хімічної фізики в СРСР були Л. В. Писаржевський (1914) і А. М. Беркенгейм (1917).

Спочатку  фізики назвали нову га­лузь науки електронною хімією.

1924 — під такою назвою в СРСР вийшла  одна з перших праць  (В. М. Кондратьев, М. М. Семенов і Ю. Б. Харитон).

1930 — цю галузь німецький  вчений А. Ейкен назвав хімічна фізика

1931 — створено Інститут хімічної фі­зики АН СРСР.

1933 у США  почав виходити журнал з хімічної фізики^[1]

Це міждисциплінарна галузь науки, яка досліджує хімічні процеси методами молекулярної фізики та фізики твердого тіла. Хімічна фізика відрізняється від суміжної дисципліни фізичної хімії ухилом у бік фізичної сторони процесів, у той час, як фізична хімія більше зосереджена на хімічних явищах. Хімічна фізика використовує більш мікроскопічний підхід, тоді як фізична хімія використовує фізичні поняття для вивчення макро- і мезоскопічних систем.

Хімічна фізика вивчає мікроскопічну структуру речовин, кластерів та окремих молекул, а також динаміку руху їхніх складових — атомів, молекул, іонів тощо з метою визначення впливу цих факторів на хімічні процеси. Вона, наприклад, використовує квантову механіку для розрахунків механізмів хімічних реакцій, спектроскопічні методи для кращого розуміння процесів передачі енергії та природи хімічних зв'язків

Журнали

Провідними журналами, що публікують результати досліджень з хімічної фізики є Chemical Physics Letters та Journal of Chemical Physics.