Чемеровський Юхим (Фелікс) Аронович (Аркадійович) (12 вересня 1950, Київ[1] — 22 лютого 2018, Харків) — режисер, народний артист України[2], заслужений діяч мистецтв України[3], почесний громадянин Харкова[4].
Чемеровський Юхим Аронович | |
---|---|
Дата народження | 12 вересня 1950 |
Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
Дата смерті | 22 лютого 2018 (67 років) |
Місце смерті | Харків, Україна |
Поховання | Міське кладовище № 2 |
Громадянство | СРСР Україна |
Alma mater | ХДАК |
Професія | режисер |
Заклад | ХДАК |
Нагороди |
Діяльність
Юхим Аронович Чемеровський навчався на режисерському факультеті Харківського інституту культури (нині Харківська державна академія культури),[1] який закінчив у 1972 році.[5]
У 1979—1980 рр. створив маленьку агіттрупу, яка з часом перетворилася на народний драматичний театр.[1]
Зі слів Ю. А. Чемеровського: «Це був потужний час і найпотужніші спектаклі. Я першим в Харкові поставив ₺Останній строк₺ Распутіна. В Україні його забороняли, і мене хотіли прибрати з професії. Але мені пощастило; допоміг випадок. У той день, коли збиралися розбирати моя особиста справа, кажучи: ₺Талановитий режисер, талановитий театр, але не туди йде₺, вийшов указ Верховної Ради СРСР про присвоєння Распутіну Ленінської премії. Після цього я поставив приголомшливий спектакль Ердмана ₺Самовбивця₺, потім — ₺Старий новий клоп₺».[3]
Створив перший в Україні професійний єврейський театр «Унзер винкл»[1], який користувався великим успіхом. Його вистави на міжнародних конкурсах одержували Гран-прі.[3]
В Юхима Ароновича більше 20 років педагогічного стажу, працював в Харківській державній академії культури, доцент.[1]
Автор сценаріїв та головний режисер міських свят, таких як День міста (1995—2013), День захисту дітей (1996—2013), День Незалежності (2000—2011), День Перемоги (1999—2014), а також різноманітних концертів, урочистих церемоній, фестивалів.[6]
Зі слів Ю. А. Чемеровського: «Я дуже люблю ставити величезні концерти, міські свята. Часи змінюються, і нинішні сценарії відрізняються новою мовою, подачею. Зникла заполітизованість, але найголовніше — зараз інші технічні можливості. На 350-річчя Харкова ми робили парад феєрверків з восьми міст. Це було унікальне видовище! Зараз на міських святах ми можемо встановлювати на площі екрани, створювати фонтани, а на останньому Дні міста зробили грандіозне візуальне шоу на Будинку Рад».[3]
Нагороди
2004 р. — нагороджено Почесним знаком міського голови «За старанність. 350 років заснування Харкова. 1654—2004».
2009 р. — присвоєно почесне звання «Народний артист України» за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та активну участь в проведенні Фестивалю мистецтв України.
2009 р. — лауреат регіонального рейтингу «Харків'янин року»[1]
2010 р. — нагороджений відзнакою Харківської облради «Слобожанська слава» за вагомий особистий внесок у розвиток української культури й мистецтва, активну культурно-просвітницьку діяльність і високий професіоналізм.[7]
2010 р. — нагороджений Почесною грамотою Харківської міської ради за багаторічну плідну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва м. Харкова та з нагоди 60-річчя від дня народження.[1]
2014 р. — присвоєння звання «Почесний громадянин міста Харкова»[4]
Примітки
Джерела
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.