Loading AI tools
український композитор, піаніст і педагог З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Фе́дір Степа́нович Яки́менко (лат. Fedir Stepanovych Yakymenko, фр. Théodore Akimenko, 20 лютого 1876, Піски — 3 січня 1945, Париж) — український композитор, піаніст і педагог. Рідний брат українського композитора Якова Степового (псевдонім Якова Якименка).
Якименко Федір Степанович | |
---|---|
Народився | 20 лютого 1876[1][2] Піски, Валківський район, Україна[3][4][…] |
Помер | 3 січня 1945[2][5][…] (68 років) Париж, Франція[6] |
Поховання | Батіньйоль |
Країна | УНР |
Діяльність | композитор, музичний педагог, піаніст |
Галузь | музика[6], piano performanced[6] і музична освіта[6] |
Alma mater | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова[7] |
Вчителі | Балакирев Мілій Олексійович[7], Лядов Анатолій Костянтинович[7] і Римський-Корсаков Микола Андрійович[7] |
Знання мов | російська і українська[6] |
Брати, сестри | Степовий Яків Степанович |
Родом з села Піски поблизу Харкова. Десятилітнім хлопцем Якименка відібрали до Придворної капели у Санкт-Петербурзі. У 1886–1895 роках навчався гри на фортепіано у російського композитора і піаніста Мілія Балакирева. 1900 року закінчив Петербурзьку консерваторію (по класу композиції у Миколи Римського-Корсакова та Анатолія Лядова). З 1897 року працював учителем на диригентських курсах Придворної капели. Згодом став директором музичних шкіл у Тбілісі на Кавказі (1901–1903) та в Ніцці (Франція, 1903–1906). У 1914 році його запросили викладати композицію і теорію музики до Санкт-Петербурзької консерваторії (працював до 1923 року). Серед його учнів — видатний композитор ХХ століття Ігор Стравинський.
Після короткого перебування у Харкові з 1924 року деякий час працював професором музичного відділу Українського Вищого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова у Празі. З того часу походить його «Практичний курс науки гармонії у двох частинах з задачником» (Прага, 1925 р.). Серед його учнів були Зиновій Лисько, Микола Колесса, І. Копилів, Д. Равич, Б. Левитський, Я.Масляк. Крім педагогічної праці, Якименко виступав як піаніст-концертант і диригент хору. З 1928 року жив у Франції (Ніцца, Париж), де й помер. Похований у Парижі на цвинтарі Батіньйоль, (29 поле).
Композитор Якименко — один з визначних представників неоромантичної течії в музиці ХХ ст. з помітним впливом імпресіонізму. Твори Федора Якименка зазнали деякого впливу тодішнього модерністичного напряму. Чільне місце у його творчості посідає інструментальна музика: дві симфонії, симфонічні поеми, оркестрова сюїта, увертюра, струнне тріо, соната для віолончелі, сонати для скрипки, численні фортепіанні твори (сонати, сонати-фантазії, «Українська сюїта», прелюди, етюди). Деякі твори Якименка побудовані на мелодиці українських народних пісень. Якименко — автор численних солоспівів (серед яких — на слова Олександра Олеся), церковних творів («Отче наш», «Херувимська» та ін.) та хорових обробок українських народних пісень. Чимало з-поміж творів Якименка побачили світ у німецьких, французьких, російських та українських видавництвах. Значна частина з них зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та Національної бібліотеки Франції (BNF).
Роботи празького і паризького періодів творчості композитора відзначаються великим зацікавленням до українських тем і сюжетів:
Ряд інструментальних п'єс, романси, квартет, тріо, фортепіанні п'єси на теми українських пісень.
Збірка обробок пісень для хору
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.