SN 1885A (також S Андромеди, S And) — наднова в Галактиці Андромеди. Єдина, яку досі спостерігали в цій галактиці, і перша наднова, виявлена поза межами Чумацького Шляху.
| SN 1885A | |
|---|---|
| Дані спостережень (Епоха J2000) | |
| Тип наднової | Ia |
| Галактика | Галактика Андромеди |
| Сузір'я | Андромеда |
| Пряме сходження | 00г 42х 43.11с |
| Схилення | +41° 16′ 04.2″ |
| Дата відкриття | 20 серпня 1885 |
| Пік зор.величини (V) | +6 |
| Відстань | 2,6 млн. св.р. |
| Фізичні характеристики | |
| Попередник | невідомо |
| Тип попередника | невідомо |
| Колір (B-V) | +1.3 ~ +0.6[1] |
| Примітки | перша (і поки єдина) наднова, яку спостерігали в галактиці Андромеди; перша наднова, виявлена поза межами нашої Галактики; найближча наднова типу Ia |
| Інші позначення | |
|---|---|
| Database References | |
| Simbad | Data [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] |
| Image | |
Відкриття
Вважається, що наднову вперше помітив 17 серпня 1885 року французький астроном Людовик Галлі під час публічної події спостереження за зорями[2], але Галлі в той час подумав, що в його телескоп потрапило розсіяне місячне світло, і не повторив своє спостереження. Ірландський астроном-аматор Ісаак Ворд у Белфасті[3][4] стверджував, що бачив об'єкт 19 серпня 1885 року, але не відразу опублікував новину про це.
Незалежно наднову спостерігав[5] Ернст Хартвіг у Тартуській обсерваторії в Естонії 20 серпня 1885 року. Про це спостереження було повідомлено в телеграмі від 31 серпня 1885 року, коли Хартвіг повторив його в кращих умовах, аби впевнитися, що воно не зумовлене відбитим місячним світлом.[6] Телеграма закликала до ширшого спостереження феномену[7] та пропонувала Ісааку Ворду, Людовику Галлі й кільком іншим астрономам опублікувати свої спостереження (перші повідомлення про наднову з'явились до публікації листа Хартвіга про відкриття, який надійшов невдовзі після його телеграми, але був спочатку втрачений "Astronomische Nachrichten" і надрукований лише в одному з наступних номерів). Історія відкриття узагальнена К. Г. Джонсом[8] і де Вокулером та Корвіном.[1] Обидва дослідження сумніваються, що Ворд справді бачив наднову, оскільки його розрахункова зоряна величина суттєво відрізняється від пізніше реконструйованих кривих блиску[1] і роблять висновок, що саме Хартвіга слід вважати першовідкривачем.
Характеристики
SN 1885A досягла зоряної величини +5,85 21 серпня 1885 і зменшилась до величини +14 через півроку[1]. Зоря, як повідомлялося, була червонуватого кольору і дуже швидко втрачала яскравість, що нетипово для наднових типу Ia. Деякі астрономи візуально спостерігали спектр зорі (фотографічних спектральних спостережень у той час ще не робилось). Ці спостереження були зроблені на межі видимості, але вони добре узгоджуються одне з одним і з сучасними даними про типові наднові типу Ia. Вони є вагомим доказом для класифікації зорі до цього типу[1].
Наднова розташовувалась за 16" від порівняно яскравого ядра галактики. Це зробило виявлення залишку наднової складним і багаторазові спроби не мали успіху. Нарешті 1988 року Р. А. Фезен з колегами за допомогою 4-метрового телескопу Мейолл в обсерваторії Кітт Пік виявили багатий на залізо залишок[9]. Подальші спостереження були зроблені за допомогою космічного телескопа Габбл 1999 року[10].
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
